Постанова від 02 листопада 2021 року у справі № 420/2719/20.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув адміністративну справу за позовом Дачно-будівельного кооперативу «Трудовий відпочинок» та ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень, провадження по якій відкрито на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року.

Обставини справи та суть спору:

У березні 2020 року Дачно-будівельний кооператив «Трудовий відпочинок» та ОСОБА_1 звернулись з позовом до Одеського окружного адміністративного суду, в якому просили визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки біля моря в Одесі, видані Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради компаніям-забудовникам, які є третіми особами у цій справі.

На обґрунтування позовних вимог зазначили, що спірні містобудівні умови та обмеження є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки не видавались компетентними органами, суперечать містобудівному законодавству, що має наслідком порушення прав та інтересів місцевих жителів, зокрема ОСОБА_1 та членів дачно-будівельного кооперативу.

Зокрема, вони порушують їхні екологічні права через проживання у безпосередній близькості із земельною ділянкою (біля підніжжя схилу), на якій проводяться роботи з будівництва дев’ятиповерхового апартамент-комплексу «Ля мер». Земельна ділянка під будівництво розташована в прибережно-захисній зоні (пляжній зоні – менше ніж 100 метрів від урізу води), що може призвести до руйнації схилу, завалів ґрунту, знищення паркової та рекреаційної зони міста, а також до погіршення екологічної ситуації та забруднення Чорного моря.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року провадження у цій справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначений спір спрямований на захист майнових прав, що унеможливлює його розгляд за правилами адміністративного судочинства. З такою позицією погодився суд апеляційної інстанції. Крім того, суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що фактично звернення позивачів до суду із даним позовом обумовлено необхідністю захисту інтересів приватноправового характеру, які на їхню думку порушені третьою особою внаслідок здійснення будівельних робіт, тобто повязані із захистом порушених цивільних, житлових прав, які своєю чергою підлягають розгляду у порядку цивільного або господарського судочинства, залежно від субєктного складу правовідносин.

Не погодившись із таким рішенням, позивачі подали касаційну скаргу, в якій просять скасувати зазначені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Вказують, що у цій справі відсутні будь-які позовні вимоги, які б мали приватний характер, оскільки предметом оскарження є рішення суб`єкта владних повноважень, яке порушує право позивачів та інших осіб на належні та безпечні умови життя, у тому числі шляхом доступу до місць загального відпочинку, парків, скверів, дендропарків тощо, яке гарантоване статтею 3 Конституції України, положеннями статті 2 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року.

Також, скаржники вказують, що у позові ключовим питанням є саме невідповідність оскарженого рішення вимогам Закону України «Про містобудівну діяльність», які в першу чергу захищають умови життєдіяльності людини, забезпечують захист територій, а тому ознак приватноправового характеру, що підлягають захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, не має. Зазначають, що органи місцевого самоврядування у даних спірних правовідносинах є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції. Звертають увагу, що обставинами, які підлягають доказуванню у цій справі, є виключно питання дотримання процедури видачі містобудівних умов та обмежень відповідачем, а отже, законність оскаржуваного рішення.

Крім того, позивачі наголошують, що цей спір належить розглядати саме за правилами КАС України з огляду на те, що зазначений позов подано виключно з метою захисту суспільних прав та інтересів, захисту довкілля, раціонального використання територій, які становлять рекреаційну-оздоровчу цінність, тобто захисту виключно екологічних прав.

Висновок КАС ВС:

Колегія суддів зазначає, що ключовим питанням у цій справі є те, чи має право на звернення до суду із позовом про оскарження містобудівних умов та обмежень, як акту індивідуальної дії, особа (якій його не адресовано і прав та обов`язків якої він не стосується) у порядку адміністративного судочинства.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Такий спір обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного субєкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії субєктів владних повноважень.

Що стосується зазначеної справи, колегія суддів погоджується із доводами позивачів щодо наявності у них екологічного інтересу та необхідності захисту саме екологічних прав при оскарженні спірних містобудівних умов та обмежень.

З аналізу норм Конституції України (ст. 50, ч. 7 ст. 41, ст. 66), Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 10), а також Орхуської конвенції (ратифікованої Законом України від 6 липня 1999 року № 832-XIV) випливає, що право на судовий захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно – через об’єднання громадян (громадськість).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачі у цій справі мають право на звернення до адміністративного суду в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України із позовом про скасування спірних містобудівних умов та обмежень, оскільки звернулися за захистом своїх екологічних прав та інтересів і такий захист перебуває у сфері контролю саме адміністративних судів.

Окрім того, слід зазначити, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до компетенції адміністративного суду з огляду на наявність у ньому таких критеріїв адміністративної юрисдикції:

• присутність у спірних правовідносинах суб`єкта владних повноважень (у цій справі – Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради);
• спірні публічно-правові відносини виникли у сфері публічного адміністрування (у цій справі Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради здійснює адміністративні повноваження з приводу видачі містобудівних умов та обмежень);
• спірні відносини мають саме адміністративно-правову природу (відносини у цій справі існують з приводу видачі містобудівних умов та, які є саме адміністративно-правовими відносинами);
• суб`єкт владних повноважень у спірних публічно-правових відносинах здійснює адміністративні повноваження (відповідачем було ухвалено адміністративний акт (акт індивідуальної дії));
• спірні публічно-правові відносини регулюються нормами адміністративного права, зокрема, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про архітектурну діяльність».

Крім того, колегія суддів зазначає, що у цій справі немає спору про право, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування у сфері містобудівної діяльності на предмет їх відповідності вимогам законодавства.

Отже, на переконання колегії суддів, цей спір є адміністративно-правовим, належить до юрисдикції адміністративних судів і з цих міркувань колегія суддів не погоджується із твердженням, висловленим у оскаржуваних судових рішеннях судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів погоджується із доводами, викладеними у касаційній скарзі, та вважає помилковими та передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки правовідносини, які склались між учасниками цієї справи стосуються захисту екологічних прав та наявністю у позивачів саме екологічного, а не майнового інтересу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачі у цій справі мають право на звернення до адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, із позовом про скасування спірних містобудівних умов та обмежень, оскільки звернулися за захистом своїх екологічних прав та інтересів і такий захист перебуває у сфері контролю саме адміністративних судів.

Виходячи з зазначеного, Суд постановив касаційну скаргу задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року – скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.

З повним текстом судового рішення ви можете ознайомитись за посиланням.