Саме через призму нової позиції ВП ВС про безкарність податкової за незаконне блокування податкових накладних йтиметься у вказаній публікації.

Із текстом рішення можна ознайомитись за посиланням, а ми наведемо деякі вижимки з нього для кращого сприйняття.

8.62. Суди встановили, зокрема, що 22.07.2020 за видатковою накладною ВП «Імпульс Плюс» передало КХ «Тальне» 1000 тонн пшениці, яка була повністю оплачена за платіжними дорученнями від 23.07.2020 на суму 5 890 080,00 грн, у тому числі 981 680,00 грн ПДВ; 22.07.2020 ВП «Імпульс Плюс» склало Податкову накладну і подало її для реєстрації в ЄРПН, однак 30.07.2020 Комісія відмовила у реєстрації цієї накладної; КХ «Тальне» звернувся до ВП «Імпульс Плюс» з претензією від 13.08.2020, у якій просив сплатити на його користь передбачену пунктом 7.3.1 Договору неустойку (штраф) у розмірі 21 % від суми поставки; ВП «Імпульс Плюс» задовольнило цю претензію та сплатило на користь КХ «Тальне» 1 236 916,80 грн; за результатами розгляду адміністративної справи № 580/3394/20 Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 09.12.2020 повністю задовольнив позов ВП «Імпульс Плюс» до ГУ ДПС та ДПС про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, визнав протиправним та скасував рішення Комісії від 30.07.2020 і зобов'язав ДПС зареєструвати Податкову накладну в ЄРПН датою її фактичного подання на реєстрацію, а саме 22.07.2020; це рішення адміністративного суду набрало законної сили, а ГУ ДПС зареєструвало у ЄРПН Податкову накладну датою її подання на реєстрацію 22.07.2020.

8.60. Отже, у цій справі, зіштовхнувшись із протиправною перешкодою з боку контролюючого органу для виконання Продавцем необхідних дій, від яких залежало виникнення у Покупця права на податковий кредит з ПДВ, Продавець міг реалізовувати своє право оскаржити рішення, дії (бездіяльність) контролюючого органу (посадових осіб) (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України), тобто усунути порушення закону з боку контролюючого органу, або вимагати відшкодування шкоди, спричиненої таким порушенням, якщо негативні наслідки порушення для нього вже настали.

8.31. Оскаржуючи рішення, дії або бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили платнику податку здійснити реєстрацію податкової накладної у ЄРПН, платник податків намагається відновити порушене право. Натомість, звертаючись із позовом про відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючого органу, платник податків, як у цій справі, намагається вже не відновити порушене право, а одержати компенсацію спричинених цим порушенням наслідків.

8.54. Слід зауважити, що включення в господарські договори положень про відповідальність продавця (виконавця послуг) за порушення обов'язку щодо складання та реєстрації податкової накладної та/або вчинення інших діянь, які можуть призвести до позбавлення покупця (замовника) можливості включити суму податку за відповідну операцію до складу податкового кредиту, є звичайною діловою практикою, що набула поширення у зв'язку зі змінами в податковому законодавстві з 1 січня 2015 року, про які йшлося вище.

8.68. Оскільки ВП «Імпульс Плюс» в адміністративному процесі змогло запобігти заподіянню КХ «Тальне» 981 680 грн збитків (сума ПДВ за операцію за Договором), які він міг понести через неможливість включити цю суму до складу податкового кредиту, Велика Палата Верховного Суду висновує, що у спірних правовідносинах не відбулось об'єктивного зменшення майнових благ Покупця, а 981 680 грн, які Продавець сплатив на його користь у складі штрафу відповідно до пункту 7.3.1 Договору, не були необхідними витратами, які він мусив зробити для відновлення порушеного майнового інтересу Покупця, що унеможливлює стягнення зазначеної суми з Державного бюджету України як збитків.

8.28. У зв'язку із цим Велика Палата також звертає увагу на те, що у статті 114 ПК України, яка регулює особливості відносин з відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, підпункт 114.3.2. пункту 114.2 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати, зокрема, додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (зокрема, штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку).

8.59. Саме лише зазначення у підпункті 114.3.2 пункту 114.3 статті 114 ПК України, що штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, можуть включатись до складу шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, не означає, що сплата контрагенту штрафних санкцій у будь-якому розмірі становить достатню причину для визнання того, що вони знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з такими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів з огляду на викладені вище висновки.

10. Висновок щодо застосування норм права.

10.4. Якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.

10.5. Оскарження рішення, дії або бездіяльності контролюючого органу як таке, що спрямоване на відновлення суб'єктивного права чи законного інтересу, і вимога про відшкодування шкоди, завданої втратою цього права чи інтересу, є зверненням до конкуруючих способів захисту, одночасно надати які суд не може.

Якщо підсумувати події які відбулись, то тезисно можна виокремити наступні етапи:

• в 2020 році відбулась господарська операція з поставки пшениці, однак податкова відмовила в реєстрації податкової накладної в ЄРПН;
• за умовами договору поставки, у випадку не реєстрації податкової накладної в ЄРПН, Постачальник платить штраф у розмірі 21% від суми поставки;
• рішеннями адміністративних судів у 2021 році визнано протиправними і скасовано рішення податкової та зобов’язано зареєструвати податкову накладну в ЄРПН;
• закріпивши протиправність дій і рішень податкової у судовому порядку, Постачальник у 2021 році звернувся до господарського суду з позовом до податкової за відшкодуванням шкоди у вигляді сплаченого ним штрафу у розмірі 21% від суми поставки;
• рішеннями господарських судів у 2022 році позов Постачальника до податкової про стягнення суми збитків задоволено у повному обсязі.

Тобто, судами повністю підтверджено:

1. Протиправність дій та рішень податківців.
2. Факт завдання збитків у відповідному розмірі.
3. Прямий причинно наслідковий зв'язок між протиправними діями (рішеннями) податківців і наслідками у вигляді настання прямих збитків для Постачальника.

• Велика Палата Верховного Суду у 2023 році скасувала рішення господарських судів та відмовила у задоволенні позову Постачальника, стягнувши, водночас, з нього 65 тис. грн. судового збору.

The End!

Простіше кажучи, Постачальник здійснив абсолютно реальну господарську операцію і вірно відобразив останню у податковому обліку.

Податківці незаконно втрутилися у господарську діяльність Постачальника, через що останній поніс прямі збитки шляхом сплати штрафних санкцій.

За результатами судових процесів, що тривали понад три роки, Постачальник, пройшов всі інстанції та замість відшкодування спричинених йому прямих збитків, сплатив 65 тис. грн. судовій гілці влади за витрачений фемідою час.

При цьому, Велика Палата зазначила, що встановлення у порядку адміністративного судочинства провини контролюючого органу та стягнення у порядку господарського судочинства спричиненої шкоди, після багаторічної усталеної судової практики, чомусь стали конкуруючими способами захисту, одночасно надати які суд не може. Питання у чому ж тут одночасність та конкретність, Велика Палата у своєму рішенні не розкриває.

Більше того, яким чином та де саме відстоювати свої права (законні інтереси) і відшкодовувати спричинену шкоду, завдану неправомірними діями (рішеннями) податкової у аналогічних ситуаціях, Велика Палата, формуючи єдину правозастосовну практику, жодного висновку теж не зробила та у своєму рішенні не навела.
За даними бізнес-омбуцмена на сьогодні в Україні понад 40% бізнесу зіштовхнулося із блокуванням податкових накладних.

З огляду на викладене, виникає ряд риторичних питань. Це рішення про що і у чиїх інтересах? До чого буде мотивувати потенційних інвесторів це рішення? Це рішення про зрозумілі правила ведення бізнесу? Про сталу судову практику? Про захист інвесторів та бізнесу? Чи про відчуття вседозволеності, безкарності та абсолютну безвідповідальність податківців? Кому взагалі потрібна така судова практика?