Касаційний кримінальний суд Верховного Суду висловив позицію щодо строку досудового розслідування і правових наслідків його пропуску в постанові у справі 465/7069/21 від 14 березня 2023 року, з якою ви можете ознайомитись за посиланням.

Як вбачається з матеріалів справи, Франківський районний суд м. Львова ухвалою від 30 листопада 2021 року закрив кримінальне провадження за обвинуваченням особи у вчиненні злочинів, передбачених частиною 4 статті 358 (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) Кримінального кодексу України та частиною 3 статті 190 (Шахрайство) Кримінального кодексу України на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України через закінчення строків досудового розслідування.

24 червня 2020 року в ході розслідування цього кримінального провадження особі було повідомлено про підозру у вчиненні вищезазначених злочинів. Після цього, 24 липня 2020 року слідчий повідомив стороні захисту про завершення досудового розслідування і відкриття його матеріалів.

Підозрюваний та його захисник підтвердили отримання ними доступу до матеріалів кримінального провадження 30 липня 2021 року та 28 липня 2021 року відповідно, а 28 серпня 2021 року прокурор затвердив обвинувальний акт, який передав до Франківського районного суду м. Львова.

Також, у рамках розгляду обставин справи, суд встановив, що в період між відкриттям 24 липня 2020 року матеріалів досудового розслідування стороні захисту і закінченням ознайомлення з ними, 30 липня 2021 року стороною обвинувачення було ухвалено ряд рішень, серед яких:

• постанови про визначення підслідності кримінальних правопорушень від 14 січня 2021 року та 12 липня 2021 року,
• постанови про зміну групи прокурорів від 15 березня 2021 року та від 21 липня 2021 року.

Суд вирішив, що ухваленням постанови про визначення підслідності провадження 14 січня 2021 року прокурор відновив перебіг строку досудового розслідування, який закінчився 14 лютого 2021 року. Виходячи з цього, суд зробив висновок, що 31 серпня 2021 року обвинувальний акт був направлений до суду поза межами строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК, що дає підставу для закриття провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 284 КПК.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 04 квітня 2022 року залишив це рішення без змін. Не погодившись із цими рішеннями судів попередніх інстанцій, прокурор, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 438 КПК, просив скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вивчивши обставини справи, дослідивши матеріали кримінального провадження та заслухавши доповіді учасників, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задовольнити касаційну скаргу з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 КПК досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) і закінчується направленням до суду обвинувального акта, однак час, протягом якого сторона знайомилася з матеріалами, відкритими іншою стороною, не включається до строку досудового розслідування (частина 5 статті 219 КПК).

Таким чином, Суду належить вирішити, чи можна вважати, що ухвалення рішень після відкриття матеріалів стороні захисту означало відновлення досудового розслідування, і, відповідно, відновлення перебігу його строку. Апеляційний суд погодився з тим, що 14 січня 2021 року прокурором вчинено процесуальну дію, а саме винесено постанову про визначення підслідності кримінальних правопорушень.

Однак, Суд вже наголошував, що КПК чітко розрізняє «процесуальні дії» і «процесуальні рішення» і не дає підстав вважати процесуальне рішення одним з різновидів процесуальної дії, а тому апеляційний суд помилково ототожнив ці два терміни в своїй ухвалі.

Суд, розглядаючи питання, чи відновився перебіг строку досудового розслідування після відкриття матеріалів стороні захисту, виходить з того, що у цьому випадку йдеться про ухвалені рішення, а не про здійснені процесуальні дії у тому значенні, яке надається цьому терміну процесуальним законом.

У зв'язку з цим Суд зазначає, що не всі рішення, які приймаються під час перебування провадження на стадії досудового розслідування, є невід'ємною частиною такого розслідування.

Окрім рішень, що рухають розслідування і спрямовані на досягнення його результату, під час розслідування також можуть прийматися рішення виключно організаційного характеру. Наприклад, звільнення з відповідного органу слідчого або прокурора, які були долучені до конкретного розслідування, викликає необхідність його заміни іншим слідчим або прокурором, для чого приймається відповідне організаційне рішення. На відміну від рішень, спрямованих на виконання завдань розслідування, це рішення викликано подією, що не пов`язана з розслідуванням, не залежить від його перебігу і не впливає на просування розслідування.

Аналогічні міркування стосуються рішення про реорганізацію або ліквідацію органу досудового розслідування, про доручення розслідування справи тому чи іншому слідчому або групі слідчих або їх заміну і багатьох інших рішень організаційного характеру.

У цьому провадженні рішення, які розглядали суди попередніх інстанцій, приймалися у зв'язку з реформуванням органів прокуратури та поліції, що відбулося в період після відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту.

Наприклад, в постанові від 14 січня 2021 року зазначено, що підслідність змінюється через те, що повноваження Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області були передані новоствореному Відділу поліції № 3 Львівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Рішення про зміну групи прокурорів було ухвалене через припинення діяльності Львівської місцевої прокуратури № 3 і утворенням замість неї Франківської окружної прокуратури міста Львова.

Як вбачається із обґрунтування цих і інших постанов, згаданих судом першої інстанції, вони не були направлені на проведення слідчих або процесуальних дій, а на вирішення організаційних питань, які виникли внаслідок реформування структури органів прокуратури і поліції. Тому, ці рішення не можна вважати складовими частинами досудового розслідування, які впливають на його перебіг, а їх ухвалення після відкриття матеріалів стороні захисту - відновленням досудового розслідування.

Виходячи з наведеного, Суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що ухвалення постанови від 14 січня 2021 року або іншої постанови аналогічного характеру означає відновлення перебігу строку досудового розслідування у цій справі.

Отже, Суд вважає, що при визначенні строку досудового розслідування суд першої інстанції покладався на помилкове тлумачення норм процесуального законодавства, а апеляційний суд цієї помилки не усунув. Тому оскаржена ухвала підлягає скасуванню, а справа призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого вказаному суду належить урахувати наведене та ухвалити законне та обгрунтоване рішення.