Протягом останніх десятиліть у світі спостерігається тривожна тенденція – люди споживають набагато більше природних ресурсів, ніж наша планета здатна відновити. Це прирікає людство на екологічну бідність у майбутньому.

Відповідні висновки опублікували науковці в журналі Nature Sustainability. У рамках проведеного дослідження, вони визначили показники дефіциту природних ресурсів на Землі. Виявлено, що станом на 2017 рік населення планети, яке налічувало понад 7,5 мільярда людей, витратило 173% загальної біомісткості світу.

Для порівняння, у 1980 році людство використало тільки 119% світової біомісткості. Такий значний сплеск попиту викликаний підвищенням рівня життя у більш розвинених країнах.

Зазначається, що сьогодні майже три чверті людей у світі живуть в країнах з низькими доходами та нестачею природних ресурсів. Низький дохід перешкоджає здатності цих економік конкурувати за необхідні ресурси на світовому ринку.

Автори дослідження підкреслюють, що якщо світ дійсно серйозно ставиться до питання викорінення бідності, то не можна ігнорувати такі обмежувальні фактори, як біомісткість Землі та швидкість відновлення природних ресурсів.

Якщо ж світова спільнота не почне прагнути до підвищення безпеки природних ресурсів через зміну моделей споживання, природний капітал нашої планети не зможе відновитися та зникне надія на більш рівноправне майбутнє. Автори дослідження вважають, що людство має використовувати менше половини ресурсних можливостей Землі для спільного майбутнього добробуту. Також, вони підкреслюють, що ресурсна криза нерівномірно впливає на окремі групи людей.

Зокрема, втрата таких резервів під час економічного спаду не настільки катастрофічна для Іспанії, як для Нігерії або Кенії. В цих країнах така ситуація може підірвати продовольчу та енергетичну безпеку для багатьох людей, піддаючи їх життя ризику.

«Це дослідження посилює докази того, що безпека біологічних ресурсів є набагато більш впливовим фактором, який сприяє сталому розвитку людства, ніж припускають більшість теорій і практик економічного розвитку», — зазначають його автори.