Постанова від 28 січня 2021 року у справі № 160/8840/18.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№79)» (далі – позивач) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду за позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов.

Обставини справи та суть спору:

У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу на суму 3 723 грн та 111 690 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду залишено без руху апеляційну скаргу позивача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яким відмовлено у задоволенні позову. Суд зазначив, що апеляційна скарга не відповідає вимогам статей 295, 296 КАС України, а саме: не додано документ про сплату судового збору за подання апеляційної скарги, а також докази на підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження.

Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення виявлених недоліків. Однак, Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі статей 169, 298 КАС України у зв’язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги.

Разом з тим, при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції врахував заяву про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою та вказані підстави. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де зазначив, що у строк встановлений судом усунуто недоліки апеляційної скарги шляхом надання суду доказів сплати судового збору.

Скаржник стверджував, що отримав ухвалу 28.01.2020, що підтверджується відміткою відповідального працівника у журналі реєстрації вхідної кореспонденції, а тому строк на виконання ухвали суду від 10.01.2020 спливає 07.02.2020, власне коли і було здано до поштового відділення заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Щодо дати отримання копії ухвали суду від 10.01.2020, яка зазначена у повідомленні про вручення поштового відправлення (24.01.2020), скаржник пояснив, що дійсно у цей день відповідальним працівником було отримано поштову кореспонденцію, однак, зважаючи на те, що отримання поштової кореспонденції не є його основними посадовими обов'язками, а також те, що день отримання припав на п'ятницю, фактично судове рішення було передано до канцелярії установи у понеділок – 28.01.2020, відповідно у цей день і зареєстроване.

Висновок КАС ВС:

Колегія суддів критично оцінила доводи скаржника про те, що днем отримання ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху є 28.01.2020, тобто день фактичної реєстрації поштової кореспонденції у журналі підприємства, позаяк номер та дата реєстрації вхідної кореспонденції, поставленої самим органом в односторонньому порядку, самі по собі не свідчать про дату отримання рішення суду, а лише фіксують факт реєстрації кореспонденції суду при надходженні до органу (установи).

Крім того, відповідно до пункту 3 частини шостої статті 251 КАС України саме день проставлення на поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення вважається днем його вручення.

Відтак, за наявності повідомлення про вручення поштового відправлення, реєстрація документу суду у журналі поштової кореспонденції установи не може вважатися належним доказом дати отримання копії судового рішення, та як наслідок вважатися днем з якого обчислюється процесуальний строк, встановлений судом, для усунення недоліків апеляційної скарги.

Крім того, неналежна організація трудового процесу з боку позивача (не повною мірою виконання працівником своїх посадових обовязків, відсутність вимогливості та контролю за підлеглими з боку адміністрації, тощо) не може вважатися об'єктивною причиною невиконання процесуальних обовязків, зокрема вчиняти процесуальні дії у встановлені судом строки.

З огляду на викладене, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного адміністративного суду – без змін.

З повним текстом рішення Ви можете ознайомитись за посиланням.