Постанова від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів розглянув, серед іншого, спірне питання додержання позивачем строку звернення до суду із позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень (далі — ППР) після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення.

Обставини справи та суть спору:

Суди попередніх інстанцій залишили без розгляду позовну заяву ФОП до Головного управління Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень щодо ППР, якими збільшено суму грошового зобов’язання за платежем та застосовано штрафні санкції.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено встановлений ч. 4 ст. 122 КАС України тримісячний строк звернення до суду з даним позовом, при цьому підстави причин його пропуску визнані не поважними. Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, ФОП подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновок КАС ВС:

Верховний Суд залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, відмовивши позивачеві у задоволенні касаційної скарги.

Судова палата КАС ВС відступила від позиції про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної у постанові ВС від 03.04.2020 у справі № 2540/2576/18, у якій було визначено, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, яке оскаржено.

Суд вказав, що право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності ППР та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання об’єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності як одного з основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування податкової системи.

Верховний Суд сформулював наступний правовий висновок. Норма п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми п. 56.19 ст. 56 ПК України.

Водночас положення п. 56.19 ст. 56 ПК України є спеціальними щодо норми ч. 4 ст. 122 КАС України, що має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин — оскарження в судовому порядку ППР та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов’язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження — абзац 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 цієї статті.

Більш скорочені строки звернення до суду у разі попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов’язані з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Дізнатись подробиці справи можна буде в Єдиному державному реєстрі судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/