Постанова від 29 січня 2021 року у справі № 826/10962/17.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (експлуатуюча організація) до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва.

Обставини справи та суть спору:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив суд:

• визнати протиправним та скасувати наказ про реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об`єкта;
• зобов'язати відповідача внести до реєстру декларацію про готовність до експлуатації об'єкта в Дніпровському районі м.Києва.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не дотримався порядку державного архітектурно-будівельного контролю щодо проведення перевірки, тому у нього не було законних підстав для скасування реєстрації декларацій.

Окружний адміністративний суд м. Києва відмовив повністю у задоволенні адміністративного позову позивача. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, а тому позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу є безпідставними.

Шостий апеляційний адміністративний суд вирішив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва — без змін.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовували висновків суду першої інстанції.

Висновок КАС ВС:

Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржуваний Наказ «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації обєкта, який належить до І-ІІІ категорії складності» є законним, а позовні вимоги необґрунтованими, оскільки, оскаржуваний наказ виданий у звязку з порушенням приписів статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Суди попередніх інстанцій встановили, що під час перевірки з виїздом на місцевість з'ясовано, що на земельній ділянці розташований 6-ти поверховий багатоквартирний житловий будинок.

Суд не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі позивача на те, що перевірочний захід відповідачем не проводився та порядок його проведення не дотримано, попри те, що у відповідача були наявні всі підстави для проведення позапланової перевірки, призначеної Департаментом з питань Державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва.

Також, судом першої інстанції встановлено, що під час реалізації архітектурно-будівельного контролю, зокрема позапланової перевірки, доступ до обєкта будівництва був обмежений, відповідальні особи субєкта містобудування, на час перевірки, були відсутні, що унеможливило проведення перевірки.

Враховуючи положення статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якої замовник будівництва самостійно несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, достатньою та необхідною правовою підставою для скасування органом архітектурно-будівельного контролю реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність обєкта до експлуатації є встановлення факту наведення у ній замовником недостовірних даних, які є підставою вважати обєкт самочинним будівництвом.

Таким фактом була проєктна документація, розроблена позивачем та передана замовнику будівництва для виконання будівельних робіт на обєкті. Слід зазначити, документація була розроблена без отримання вихідних даних для проєктування, а саме: містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 26 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 26 Закону «Про архітектурну діяльність». Також, при цих обставинах справи, після видачі спірних декларацій може виникнути загроза життю та здоровю фізичних осіб внаслідок зведеного без містобудівних умов будинку.

Слід зазначити, що скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт може бути наслідком самостійного виявлення органом державного архітектурного контролю недостовірних даних встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в декларації не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації.

Крім того, Суд не приймає до уваги доводи скаржника в касаційній скарзі, на які він посилався також і в апеляційній скарзі, зокрема, на те, що в момент дії реєстрації спірної декларації, інвестори, які проінвестували в житловий будинок, отримали право власності на свої квартири. Суд зазначає, що отримання інвесторами права власності на свої квартири не є підставою для скасування оскаржуваного наказу відповідача, оскільки, відповідач скасовуючи спірні декларації діяв на підставі та у межах повноважень передбачених законом, зокрема, на підставі частини 2 статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 5 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» від 17.01.2017 №1817-VIII.

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Ознайомитись з повним текстом рішення Ви можете за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/94511696