Постанова від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.

Велика Палата Верховного Суду розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, визнання права власності на квартири, витребування їх із чужого незаконного володіння, зобов`язання не чинити перешкод у здійсненні права власності, виселення та вселення, за касаційними скаргами ОСОБА_2, ТОВ та ОСОБА_5 на постанову Апеляційного суду Одеської області.

Обставини справи та суть спору:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

• визнати недійсними договір купівлі-продажу майнових прав, укладений між ТОВ та ОСОБА_4, договір купівлі-продажу майнових прав, укладений між ТОВ та ОСОБА_3;
• визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру;
• витребувати із чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_1 вищевказану квартиру та зобов`язати ОСОБА_2 не чинити позивачу перешкоди у користуванні цією квартирою, а також виселити ОСОБА_2 із цієї квартири та вселити у неї ОСОБА_1;
• витребувати із чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_1 вищевказану квартиру шляхом зобов`язання ОСОБА_5 усунути та не чинити позивачу перешкоди у користуванні вказаною квартирою, яка була відчужена на користь останнього ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, виселити ОСОБА_5 із цієї квартири та вселити у неї ОСОБА_1.

Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, зокрема згідно з договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно набула майнові права на зазначене спірне нерухоме майно у вигляді відповідної квартири, проте відповідачем ТОВ цю квартиру було розділено на дві квартири та перепродано, тому вона вважала свої права порушеними і просила позов задовольнити.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано. Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав, укладений між ТОВ та ОСОБА_4 , на підставі якого ТОВ відчужило майнові права на квартиру, розрахунковою площею 115,5 кв. м. Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав, укладений між ТОВ та ОСОБА_3 , на підставі якого ТОВ відчужило майнові права на квартиру, розрахунковою площею 74 кв. м (нині фактична площа квартири складає 76,1 кв. м).

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру, загальною площею 115,5 кв. м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру, загальною площею 76,1 кв. м. Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру. Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 квартиру. В іншій частині позову відмовлено. У січні 2019 року ОСОБА_2 , ТОВ та ОСОБА_5 подали до Верховного Суду касаційні скарги, у яких просять скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області та залишити в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси, посилаючись на мотиви, якими обґрунтовано це рішення суду першої інстанції.

Зокрема те, що висновок будівельно-технічного експертного дослідження є неналежним доказом, в тому числі, оскільки ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року не було передбачено можливості складання такого висновку за зверненням учасника справи.

Крім того, у вказаному висновку будівельно-технічного експертного дослідження відсутні дані, щодо попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Висновок ВП ВС:

Суд першої інстанції правильно зазначив, що висновок будівельно-технічного експертного дослідження не може бути визнаний належним та допустимий доказом з огляду на наступне.

Так, ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Разом з тим, у висновку будівельно-технічного експертного дослідження не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Крім того, можливість складання висновку за зверненням учасника справи на момент складання вказаного висновку будівельно-технічного експертного дослідження передбачено ще не було, оскільки така можливість передбачена з 15 грудня 2017 року – дати набрання чинності такими змінами до ЦПК України, в тому числі, в частині викладення ст. 106 цього Кодексу у вищевказаній редакції.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ураховуючи те, що висновок експерта не є належним та допустимим доказом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 не доведено, що майно, яке відчужувалось за вказаними спірними договорами купівлі продажу майнових прав, укладеними із відповідачами, є ідентичним майну, зазначеному в укладеному з нею договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно.

Враховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області,рішення Приморського районного суду м. Одеси змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови, в іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси залишити без змін.

Ознайомитись з повним текстом рішення Ви можете за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/87144996