Постанова від 16 грудня 2020 року у справі № №824/647/19-а.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги.

Обставини справи та суть спору:

У червні 2019 року Товариство звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до податкового органу про визнання протиправним та скасування:

• податкових повідомлень-рішень, яким визначено позивачу грошові зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість;
• податкової вимоги про сплату позивачем податкового боргу.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду позов задоволено частково. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Представник позивача подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування якої зазначив, що під час ухвалення судового рішення по справі не було враховано понесені судові витрати на проведення судової експертизи у сумі 15 тис. грн. Враховуючи те, що адміністративний позов задоволено частково, позивач просив суд ухвалити додаткове рішення щодо стягнення судових витрат (витрат на проведення експертизи) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

Ухвалюючи додаткове рішення та постанову за наслідками його перегляду, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що витрати Товариства виникли у звязку із збиранням доказів та підготовкою позову у даній справі, тому ці судові витрати повязані з розглядом справи та підлягають розподілу в порядку, передбаченому КАС України. Факт замовлення експертизи до моменту звернення з позовом не впливає на пов`язаність вказаних вище судових витрат з розглядом справи та не може бути підставою для відмови в їх відшкодуванні.

Не погодившись з цими судовими рішеннями, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви про відшкодування витрат відмовити. В касаційній скарзі відповідач зазначає, що витрати на експерта залученого Товариством до подання позову та відкриття провадження не можуть бути судовими витратами у зв`язку із тим, що експерт не залучений учасником справи. На момент проведення експертизи судочинство у справі не здійснювалось.

Відносини між позивачем та експертом виникли поза судовим процесом. За висновком відповідача, підписання договору щодо проведення експертизи та сплата за ці послуги є внутрішнім питанням юридичної особи Товариства і Кодексом адміністративного судочинства України їх розподіл регулюватися не може у звязку із тим, що позивач, укладаючи договір з експертом діяв не як учасник адміністративної справи, а як юридична особа на свій страх і ризик. Зобовязання перед експертом виникають саме у цієї юридичної особи, а не у державного органу, тим більше, що цей орган не є стороною цих відносин і не обізнаний з питань їх здійснення.

Висновок КАС ВС:

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення статті 137 КАС України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Таким чином, КАС України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до його звернення до суду з позовом, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування Товариству витрат на підготовку експертного висновку.

На користь такого висновку також свідчать норми частини восьмої статті 104 КАС України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи брати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.

Дослідження експертом правопорушень зафіксованих в акті перевірки, які покладені в основу прийняття спірних актів індивідуальної дії, зазначення експертом про те, що висновок підготовлено для подання до суду, як і надання судом оцінки цьому висновку, не доводять того, що понесені Товариством витрати були необхідними (неминучими).

Суд постановив Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області задовольнити. Додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду скасувати, відмовити Товариству в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення Ви можете за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/93594977