Постанова від 08 жовтня 2020 року у справі № 448/1443/17.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Мостиського районного суду Львівської області та ухвалу Львівського апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ст. 194 КК.

Обставини справи та суть спору:

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні закінченого замаху на умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу. У травні 2016 року ОСОБА_1 підпалив пляшку з сумішшю нафтопродуктів та закинув її в середину магазину, чим спричинив загоряння приміщення магазину та матеріальних цінностей вартістю на загальну суму майже 700 тис. грн, проте не довів свій злочинний умисел до кінця, оскільки вказану пожежу було ліквідовано.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення та виправдано, у зв`язку із недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого, а вирок суду — без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду й невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просив скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку прокурора, суд першої інстанції не об`єктивно оцінив докази сторони обвинувачення, а суд апеляційної інстанції поверхнево розглянув кримінальне провадження.

Висновок ККС ВС:

Доводи прокурора, аналогічні за змістом доводам, викладеним у касаційній скарзі, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який належним чином розглянув їх та відмовив у задоволенні заявлених вимог, навівши обґрунтування прийнятого рішення.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про визнання висновку експертизи недопустимим доказом, враховуючи те, що постанову про відібрання біологічних зразків було винесено прокурором, котрий на момент прийняття цього рішення не входив до складу прокурорів у даному кримінальному провадженні.

Крім того, відібрання біологічних зразків у ОСОБА_1 , на той час свідка, було проведено слідчим одноособово без понятих, без жодної фіксації чи документування, не в добровільному порядку (за відсутності доказів зворотнього), без отримання дозволу слідчого судді на примусове відібрання зразків.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність залишити виправдувальний вирок відносно ОСОБА_1 без змін. Колегія суддів вважає, що апеляційний суд належним чином мотивував свої висновки, з якими вона погоджується.

Суд касаційної інстанції не встановив обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення. Суд ухвалив вирок Мостиського районного суду Львівської області та ухвалу Львівського апеляційного суду щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора — без задоволення.

Дізнатись подробиці справи: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92173667