В середині минулого століття охороні навколишнього середовища у Польщі не приділялося належної уваги. У 1980 році країна вважалася однією з найбільш забруднених у світі, оскільки обсяг шкідливих викидів в атмосферу через діяльність великих підприємств був дуже високим, а більша частина стічних вод скидалася без будь-якої очистки, забруднюючи річки.

Перехід до ринкової економіки у 1990-х роках призвів до поліпшення економічних показників і поклав кінець порушенню екологічної рівноваги. Забруднення повітря різко знизилося і дотепер не перевищує 25% від рівня, зареєстрованого у 1980 році. Крім того, наразі лише 10% стічних вод скидаються без очистки.

Вступ до Європейського Союзу у 2004 році лише зміцнив ці позитивні тенденції. Важливу роль в становленні позитивних екологічних тенденцій становлять особливі державні програми в Польщі. Зокрема, в країні застосовується добре налагоджена система платежів за забруднення довкілля. Ставки платежів поступово підвищувалися з кінця 80-х років, проте в цілому їх рівень залишається порівняно низьким. Крім того, в законодавстві Польщі немає вимоги щодо регулярного проведення фактичних замірів. Лише підприємства — найбільші джерела забруднення здійснюють постійний контроль своїх викидів (ПКВ).

Більшість підприємств — забруднювачів працюють в енергетичному секторі, тому платежі за викиди спонукають електростанції до підвищення власної ефективності та зниження використання викопного палива.

Збір платежів доручено фондам з охорони навколишнього середовища, які працюють на всіх адміністративних рівнях: національному, регіональному та місцевому. Найбільш важливим з них сьогодні є Національний фонд охорони навколишнього середовища та управління водними ресурсами. Охорона довкілля має велике значення в соціальному, економічному, культурному та правовому житті Польщі. При цьому польська доктрина охорони навколишнього середовища охоплює не лише правові аспекти (тобто систему правових норм, які регулюють та охороняють екологічні правовідносини — «prawna ochrona srodowiska»), а й морально-етичні аспекти («etyka proekologiczna»). Всі вони розглядаються крізь призму етичних цінностей щодо збереження та відновлення стану довкілля як окремими людьми, так і суспільством в цілому.

Правова охорона довкілля у Польщі («prawna ochrona srodowiska») через систему відповідних правових норм спрямовується на забезпечення раціонального управління навколишнім середовищем, раціонального використання природних ресурсів, а також на боротьбу із забрудненням та на відновлення природних елементів відповідно до принципів сталого розвитку. Зокрема, Закон Польщі «Про охорону навколишнього середовища» від 16 квітня 2004 р. (Ustawa z dnia 16 kwietnia 2004 r. о ochronie przyrody) передбачає заходи щодо охорони наступних об’єктів:

• екосистеми;
• природні об'єкти;
• природні ресурси;
• природні комплекси;
• озоновий шар Землі, мікроорганізми, генетичний фонд;
• життя та здоров’я людей.

Що ж стосується пріоритетів польської екологічної політики, то варто вказати насамперед на ідею сталого розвитку. Польща як член ЄС нормативно закріпила й виконує принцип сталого розвитку довкілля. Крім того, держава дотримується основного пріоритету екологічної політики, загальновизнаного для всіх країн ЄС, — недопущення забруднення природного середовища шляхом екологічної передбачливості й розважливості через застосування «найкращих доступних технологій». Йдеться про Best Avilable Technology (BAT) — методи виробництва, які на сучасному рівні науково-технічних знань дають можливість гарантувати якомога вищу екологічну безпеку.

На сучасному етапі розвитку суспільних відносин основною (всеосяжною) метою екологічної політики Польщі є забезпечення довгострокової перспективи зростання та тривалого поліпшення якості життя, яке не призводить до погіршення стану навколишнього середовища та дає змогу використовувати його ресурси в умовах сьогодення.

Польська система органів управління охороною довкілля здійснюється на таких рівнях:

• центральний (вищий) — загальнодержавний рівень;
• галузевий (основний) — рівень галузевих міністерств і відомств;
• місцевий — рівень воєводств та органів муніципальної влади. За ознакою спеціалізації повноважень система державного управління включає такі види органів:

а) державні установи, які не спеціалізуються на охороні навколишнього середовища, тобто ïx компетенція в екологічній сфері є визначеною і охоплює також інші сфери суспільного життя (економіку, культуру, освіту, військову, соціальну сфери тощо);

б) державні установи, які спеціалізуються на охороні навколишнього середовища, тобто ïx компетенція має обмежений цільовий характер, що полягає лише в охороні навколишнього середовища, раціональному використанні природних ресурсів і забезпеченні екологічної безпеки.

До першої групи органів належать державні урядові організації, які наділяються управлінськими повноваженнями в різних сферах суспільної діяльності, у тому числі у сфері охорони навколишнього середовища. Особливістю діяльності цієї групи органів в екологічній сфері є ïï загальний і комплексний характер щодо визначення основних напрямів екологічної політики, координації діяльності спеціалізованих урядових установ в екологічній сфері тощо.

До державних установ Польщі, які спеціалізуються на охороні навколишнього середовища, належать Міністерство охорони навколишнього середовища, яке очолює Міністр охорони навколишнього середовища, Державна інспекція з охорони навколишнього середовища, яку очолює Головний інспектор охорони навколишнього середовища, та регіональні інспекції з контролю за дотриманням природоохоронного законодавства.

Отже, правова охорона довкілля в Польщі представлена розгалуженою системою органів, роботу яких спрямовано на комплексне регулювання правовідносин у сфері раціонального природокористування, забезпечення екологічної безпеки та поліпшення і збереження навколишнього середовища.