Прес-центр

Екологія
24 грудня 2020, 07:02
Управління природокористуванням: досвід Німеччини

Німеччина — розвинена та густонаселена держава. Як одна з провідних країн Європейського союзу, вона традиційно приділяє особливу увагу охороні та захисту довкілля. Громадське розуміння екологічних проблем, а також готовність діяти задля їх усунення в країні досить розвинені.

Німеччина становить собою унікальний тип держави з точки зору формування екологічного законодавства і реалізації екологічної політики. В якості одного з найважливіших державних завдань у ст. 20-а Конституції йдеться про охорону природи, яка стала визначальною при формуванні комплексу правових актів екологічного спрямування. Право охорони навколишнього середовища Німеччини засноване виключно на екологоорієнтованих принципах, а саме: «принципі мінімального вторгнення, принципі збереження довкілля, принципі заподіювання шкоди та принципі кооперації».

Також, Основний закон встановлює, що Німеччина, усвідомлюючи відповідальність перед майбутніми поколіннями, захищає природне середовище як основу всього життя. Конституції Федеральних земель також закріпили ряд екологічних прав, серед яких — збереження «природних основ життя» і право кожного на отримання екологічної інформації.

Комплексним еколого-правовим актом Німеччини є Федеральний закон про охорону природи та ландшафтне планування від 20 грудня 1976 року, який продовжує діяти з численними змінами та доповненнями. До цього закону примикають інші екологічні закони, зокрема:

  • Закон про емісії від 1974 року;
  • Закон про захист від авіашуму від 30 березня 1971 року;
  • Закон про хімікати від 1990 року;
  • Закон про генну техніку від 22 грудня 1993 року;
  • Закон про включення в усі плани економічного розвитку питань з охорони навколишнього середовища від 31 липня 1981 року;
  • Закон про рециркуляцію у виробничій сфері від 27 вересня 1994 року.

У Німеччині організовано облік джерел екологічного права: у відповідному банку даних налічується понад 12 тис. найменувань законодавчих та інших нормативних правових актів федерації та федеральних земель з екологічних питань, 2 тис. найменувань правових актів Європейського союзу, що діють на території Німеччини, близько 340 найменувань міжнародних угод і договорів, в яких Німеччина є стороною, а також 5 тис. рішень німецьких судів і суду ЄС в галузі охорони навколишнього середовища.

Поряд з Федеральним відомством з охорони навколишнього середовища, у Німеччині діє Федеральне міністерство з навколишнього середовища та радіаційної безпеки.

У більшості федеральних земель також діють міністерства з навколишнього середовища. Специфічною рисою екологічного управління є те, що правове регулювання в галузі охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів зосереджено на рівні федеральних земель і місцевих органів влади.

Відповідальність за заподіяння шкоди навколишньому середовищу регулюється відповідним Законом про відповідальність у сфері екології. Власники небезпечного об'єкта відповідають за негативний вплив, що здійснюється на довкілля через недотримання екологічних норм. У Кримінальному кодексі Німеччини є відповідний розділ про «Злочини проти довкілля». Згідно з ним, каранними вважаються три типи діянь:

  • господарська діяльність без дозвільних документів;
  • порушення адміністративних обов'язків (несплата податків);
  • некомпетентні дії.

Відповідно до принципу попередження незаконним вважається безпосередньо факт створення небезпеки для навколишнього середовища. При цьому повинен існувати намір завдати шкоди природі або цю шкоду вже заподіяно. Відповідно до ст. 326 Кримінального кодексу за незаконне складування відходів порушнику загрожує грошовий штраф, а в деяких випадках — позбавлення волі на строк до десяти років.

За вчинення порушення, яке завдало істотної шкоди довкіллю, на порушника накладається грошовий штраф, а при забрудненні атмосфери до небезпечного для здоров'я рівня, застосовується позбавлення волі на строк до п'яти років.
Суб'єктами правопорушення можуть бути підприємці, комерційні директори, співробітники підприємств, а також фізичні особи, які виступають представниками юридичних осіб.

Вони можуть нести відповідальність за недоліки в робочих інструкціях, відсутність необхідної інформації про правові приписи, недоліки контролю, комунікативні проблеми та правопорушення з необережності. Інструменти, які застосовуються в Німеччині для охорони навколишнього середовища — це контроль і заборона. Екологічно значуща діяльність повинна здійснюватися з дотриманням екологічних стандартів — стандартів викидів і стандартів якості.

У разі недотримання стандартів можуть застосовуватися адміністративні заходи, включаючи закриття виробництв або штрафні санкції.

Економічні інструменти для забезпечення охорони навколишнього середовища вважаються більш ефективними, бо узгоджуються з законами ринкової економіки. Стимуляція екологічно правомірної поведінки відбувається за допомогою цінових механізмів, податків (наприклад, з 1999 року стягується енергетичний податок) і економічних платежів (наприклад, збір за забруднюючі речовини в стічних водах).

Поділитися