Постанова від 28.01.2021 у справі № 182/523/16-к.

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 (Умисне вбивство) Кримінального Кодексу України.

Обставини справи та суть спору:

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він бувши у стані алкогольного сп`яніння, в ході сварки завдав потерпілій ОСОБА_2 декількох ударів у ділянку голови та тулуба, чим заподіяв їй легкі тілесні ушкодження. Після цього в засудженого виник злочинний умисел на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілій. Реалізуючи цей умисел, він взяв кухонний ніж та з метою вбивства завдав потерпілій одного удару в ділянку грудної клітки з правої сторони, заподіявши потерпілій тілесне ушкодження, внаслідок якого вона померла.

За вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року апеляційні скарги прокурора, засудженого та захисника залишено без задоволення, а вирок місцевого суду – без зміни.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо засудженого судові рішення та закрити кримінальне провадження згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. При цьому зазначає, що стороною обвинувачення не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили, що саме ОСОБА_1 вчинив зазначений злочин.

Так, захисник вказує, що місцевий суд безпідставно взяв до уваги досліджений у судовому засіданні запис телефонної розмови, зробленої на диктофон мобільного телефону ОСОБА_1, оскільки стороною обвинувачення не було надано жодних доказів, які б свідчили про автентичність голосу засудженого на аудіозаписі, а тому такий доказ є недопустимим.

Висновок ККС ВС:

Доводи касаційної скарги захисника щодо недопустимості як доказу запису телефонної розмови, зробленого на диктофон мобільного телефону ОСОБА_1, оскільки стороною обвинувачення не було доведено автентичності голосу засудженого, на думку колегії суддів, є безпідставними та необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в ході судового розгляду в суді першої інстанції було відтворено запис цієї телефонної розмови, який засуджений добровільно видав після його затримання. Разом з тим, у ході дослідження вказаного доказу місцевим судом було встановлено, що засуджений під час розмови зі свідком повідомив, що саме він вбив потерпілу. При цьому зазначений свідок у судовому засіданні підтвердив обставини телефонної розмови з засудженим та її зміст.

Таким чином, місцевий суд, врахувавши вказані обставини, дійшов висновку, що досліджений доказ згідно з нормами ст. 86 КПК України є законним та допустимим з урахуванням того, що засуджений не заперечував, що виданий ним телефон належить саме йому і він особисто використовував програму для запису телефонної розмови на диктофон.

Разом з тим, місцевий суд спростував доводи сторони захисту щодо автентичності голосу ОСОБА_1 на аудіозаписі, посилаючись на те, що клопотання про призначення та проведення фоноскопічної експертизи щодо ідентифікації голосів осіб, між якими відбулася розмова, стороною захисту заявлено не було. Телефон, на який зроблено запис, належить засудженому, а свідок підтвердив факт телефонної розмови з засудженим, під час якої останній особисто повідомив йому про вбивство ним потерпілої. При цьому підстав, які б вказували на неналежність цього запису як доказу, судом першої інстанції не було встановлено.

З такою позицією суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі захисника, не містять посилань на порушення судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду провадження норм кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду – без зміни.

З повним текстом судового рішення Ви можете ознайомитись за посиланням.