Постанова ВП ВС від 30 вересня 2020 року у справі № 815/6347/17.

Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, скасування реєстрації декларації, зобов'язання вчинити певні дії.

Обставини справи та суть спору:

Позов мотивовано тим, що при проведенні перевірки під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 Кримінального кодексу України, виявлено, що в оскаржуваній декларації про початок виконання будівельних робіт містяться завідомо недостовірні відомості. Незважаючи на неодноразові повідомлення місцевої прокуратури на адресу УДАБК щодо недостовірності даних, відповідачем не вжито заходів реагування та не виявлено порушень вимог містобудівного законодавства.

Позиція Великої Палати Верховного Суду:

Відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З огляду на це, в адміністративному процесі прокурор набуває статусу позивача в разі, якщо певними діями, рішеннями чи бездіяльністю порушено інтерес держави у публічних правовідносинах, а орган, який уповноважений реалізовувати або захищати такий інтерес, відсутній або в силу закону не наділений повноваженнями самостійно звертатися до суду.

У спорі, що розглядається, прокурор не реалізовує публічно-владні управлінські функції стосовно відповідача та не здійснює представництво будь-якого державного органу, оскільки зі спору вбачається, що його предметом є питання додержання вимог містобудівного законодавства, відтак - органом, уповноваженим на реалізацію цього питання, власне і є відповідач.

При цьому у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, як зазначає суд, спір між державними органами не може бути вирішений у судах жодної юрисдикції, оскільки зводитиметься до розгляду державою в особі уповноваженого нею органу (суду) спору між іншими її органами, тобто спору держави із самою собою.

Дізнатись подробиці справи: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92203837