Постанова від 04 листопада 2021 року у справі № 148/427/18.

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув касаційні скарги захисника в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 січня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2021 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням останніх у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 (Умисне знищення або пошкодження майна) Кримінального кодексу України.

Обставини справи та суть спору:

Згідно з вироком, у липні 2016 року, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, перебуваючи в плодовому саді території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_3, за допомогою бензопил зрубали 130 дерев породи яблуня, що росли на території земельної ділянки, яка належить останньому.

У цьому їм допомагали два жителі села, які не були обізнані про дійсність намірів обвинувачених. Своїми діями обвинувачені спричинили потерпілому майнову шкоду на суму 385 384 грн. Крім того, вони зрубали 120 дерев породи яблуня, які росли на території сусідньої земельної ділянки, що належить ОСОБА_4, чим спричинили йому майнову шкоду на суму 359 120 грн.

Вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 січня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців кожному.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2021 року апеляційну скаргу захисника в інтересах обвинувачених залишено без задоволення.

Не погодившись із таким рішенням судів попередніх інстанцій, захисник обвинувачених подав в їх інтересах касаційну скаргу, в якій просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження закрити через відсутність у діях останніх складу інкримінованого їм кримінального правопорушення.

На його думку, висновки місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину ґрунтуються на підставі недопустимих доказів. Зокрема, зазначає, що апеляційний суд, посилаючись на положення ст. 242 КПК, яка не була чинною на момент встановлення заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди, дійшов помилкового висновку про необов`язковість проведення експертизи для визначення розміру такої шкоди у даному кримінальному провадженні, а також, що імперативність вимог п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України має обмежений характер лише щодо тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також про можливість встановлення вірогідного розміру матеріальних збитків шляхом проведення простих арифметичних розрахунків без спеціальних знань.

Оскільки, відповідно до встановлених місцевим судом фактичних обставин, шкода завдана шляхом зрубування багаторічних насаджень дерев яблунь, які можуть ділитися на ряд сортів, мати різний вік, родючість, товщину стовбура, розмір заподіяної матеріальної шкоди у такому випадку неможливо встановити без спеціальних знань, тобто без проведення відповідної експертизи.

Попри це, розмір шкоди у даному кримінальному провадженні визначався на підставі довідок державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області за результатом проведення виїзних перевірок, санкціонованих ухвалою слідчого судді. Тоді як зі змісту таких довідок вбачається, що розрахована шкода була завдана довкіллю, а не особі, як того вимагає склад злочину, передбачений ст. 194 КК.

Висновок ККС ВС:

Обґрунтовуючи свою позицію щодо доведеності винуватості засуджених у вчиненні інкримінованого їм злочину та на підтвердження розміру заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди, місцевий суд послався на надані прокурором докази. Зокрема, йдеться про довідки Державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області від 15 березня 2017 року, від 23 червня 2017 року та 27 жовтня 2017 року.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК в редакції Закону № 1261-VII, яка діяла на час внесення відомостей про дане кримінальне правопорушення до ЄРДР, експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин кримінального провадження необхідні спеціальні знання.

Крім того, як передбачено п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК, слідчий або прокурор зобов`язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. При цьому положення ч. 1 ст. 92 КПК передбачають, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, – на потерпілого.

Також, у кримінальному провадженні під матеріальними збитками у п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК слід розуміти грошову оцінку (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди (втрачених, додатково витрачених або недоотриманих майнових благ особою внаслідок порушення її прав та інтересів іншою особою), а відшкодування збитків є одним зі способів відшкодування шкоди.

Тобто, положення п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК спрямовано насамперед на визначення правильної кваліфікації злочинів, за умови, що розмір шкоди є ознакою складу злочину або його ознакою, а також на забезпечення повноти досудового розслідування та забезпечення вірогідності інформації, яка відбивається в підсумкових рішеннях стадії досудового розслідування, враховуючи, що згідно з п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт, окрім іншого, має містити відомості про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Таким чином п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII має імперативний характер щодо обов`язковості призначення експертизи у провадженнях про кримінальні правопорушення, які мають матеріальний склад злочину, тобто містять суспільно небезпечні наслідки, які можливо обчислити у вигляді збитків або шкоди довкіллю. Однак, така імперативність має обмежений характер, оскільки не стосується випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо вірогідно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.

У решті випадків сторона обвинувачення на стадії досудового розслідування зобов`язана незалежно від наявності інших доказів, за допомогою яких можливо встановити розмір матеріальних збитків, звернутися до слідчого судді з клопотанням про залучення експерта.

Як вбачається з мотивувальної частини вироку, обвинувачені, з поміж іншого, під час судового розгляду наголошували, що яблуні засохли та не плодоносили, а тому й було прийнято рішення їх зрубати. Разом з тим, з викладених у вироку суду показань потерпілих вбачається, що обвинувачені після того, як в судовому порядку їм було заборонено користуватися багаторічними насадженнями та земельними ділянками, спочатку повністю зібрали урожай, а лише потім зрубали дерева.

За таких обставин, оскільки у даному кримінальному провадженні безпосереднім об`єктом злочину є багаторічні насадження – дерева яблунь, які можуть мати різні ідентифікаційні ознаки (сорт, вік, якість плоду тощо), а також враховуючи наявні протилежні відомості від сторін кримінального провадження щодо стану дерев, колегія суддів вважає, що визначення майнової шкоди неможливо вірогідно встановити без спеціальних знань шляхом проведення простих арифметичних розрахунків.

Важливо зауважити, що аналіз ч. 2 ст. 242 КПК України у редакції Закону № 1261-VII вказує на те, що обов`язок на стадії досудового розслідування звернутися з клопотанням про залучення експерта для визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням, покладено лише на слідчого, прокурора.

Суд, виходячи із закріпленого у ст. 26 КПК принципу диспозитивності, позбавлений можливості, навіть у випадку, коли він виявив відсутність висновку експерта із визначенням розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, самостійно, з власної ініціативи залучити експерта та усунути цей недолік досудового розслідування. Залучення експерта судом незалежно від наявності клопотань сторін можливо виключно за обставин, передбачених ч. 2 ст. 332 КПК.

Отже, колегія суддів вважає, що вищевказані обставини залишились поза увагою суддів першої та апеляційної інстанцій, а тому доводи захисника в цій частині є слушними.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи те, що захисник ставив питання про закриття кримінального провадження, касаційні скарги підлягають лише частковому задоволенню, а вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

З повним текстом судового рішення можна ознайомитись за посиланням.