Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321-1 (Фальсифікація лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів) Кримінального кодексу України.

Обставини справи та суть спору:

Згідно з вироком, ОСОБА_1 обвинувачувався у фальсифікації лікарських засобів. Однак, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року кримінальне провадження за зазначеним обвинуваченням було закрито у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.

Київський апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції та ухвалою від 20 січня 2021 року залишив без змін ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року.

Не погодившись із рішенням судів першої та другої інстанції, прокурор подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати постановлені судові рішення з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Зокрема, зазначив про те, що чинне законодавство не містить чітко визначених строків щодо скерування обвинувального акту до суду. За його словами, вказані строки мають лише відповідати вимогам ст. 28 КПК України щодо розумності.

Крім того, на думку прокурора, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обвинувальний акт направлено до місцевого суду за минуванням строків досудового розслідування. Оскільки фактично строк направлення обвинувального акту до суду не визначений, а рішення про завершення досудового розслідування прийняте прокурором у межах строку його здійснення разом із відкриттям матеріалів кримінального провадження стороні захисту для ознайомлення.

На його переконання, суд позбавлений можливості закрити кримінальне провадження з підстави закінчення строку досудового розслідування, оскільки згідно з п. 10 ч. 1, ч. 4 ст. 284 КПК України це є прерогативою прокурора.

Висновок ККС ВС:

Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЕРДР) і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Крім того, частиною 1 ст. 219 КПК України визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 19 вересня 2018 року до ЄРДР були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321-1 КК України. Згодом 05 квітня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру, а ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 липня 2019 року строк досудового розслідування було продовжено до п`яти місяців, тобто до 05 вересня 2019 року включно.

У порядку ст. 290 КПК України 04 вересня 2019 року стороні захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів, з якими ОСОБА_1 та її захисник, відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування ознайомились 10 лютого 2020 року. Таким чином, останнім днем строку досудового розслідування стало 11 лютого 2020 року.

Натомість відповідно до матеріалів провадження, обвинувальний акт складено 05 лютого 2020 року, а 10 лютого 2020 року підозрюваній та її захиснику було вручено його копії. 13 лютого 2021 року зазначений обвинувальний акт було направлено до Голосіївського районного суду міста Києва, тобто поза межами строку, визначеного ст. 219 КПК України.

Таким чином, необґрунтованими є касаційні доводи прокурора про те, що органом досудового розслідування не допущено жодних порушень строків досудового розслідування, а строк направлення обвинувального акту до суду кримінальним процесуальним законом не визначений.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у випадку, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу. Таким чином, повноваження суду закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України прямо встановлено статтею 314 КПК України, а тому касаційні доводи прокурора про відсутність повноважень у суду першої інстанції закривати кримінальне провадження з цих підстав, оскільки це є прерогативою прокурора, є неприйнятними.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень норм права, які могли б стати безумовними підставами для скасування оскаржених ухвал. Тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постановлені судові рішення щодо ОСОБА_1 – без зміни.

З повним текстом судового рішення ви можете ознайомитись за посиланням.