Постанова від 23 червня 2021 року у справі № 234/8803/18.

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Донецького апеляційного суду від 28 січня 2021 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 (Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою) Кримінального кодексу України.

Обставини справи та суть спору:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачено в тому, що він, перебуваючи на посаді головного інженера ПАТ «Донецькоблгаз» у період з 19 вересня до 24 жовтня 2017 року, діючи необережно зі злочинною самовпевненістю, передбачаючи можливість створення загрози загибелі працівників цього товариства і його структурних підрозділів, допустив порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на зазначеному підприємстві.

За вироком Краматорського міського суду Донецької області від 04 вересня 2020 року обвинуваченого визнано невинуватим у предявленому обвинуваченні та виправдано у звязку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.

Донецький апеляційний суд ухвалою від 28 січня 2021 року вирок міського суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.

У касаційній скарзі прокурор, указуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На його думку, суд апеляційної інстанції, який погодився з тим, що акти перевірок суб`єктів господарювання ПАТ «Донецькоблгаз» і його структурних підрозділів ГУ Держпраці в Донецькій області є недопустимими доказами та отримані в порядку, не передбаченому КПК, не врахував положень цього Кодексу, в тому числі ч. 2 ст. 93, п. 4 ч. 2 ст. 99, та не обґрунтував, шляхом реалізації яких саме повноважень, не передбачених КПК, були отримані зазначені письмові докази та у чому полягає їх недопустимість у розумінні положень ст. 87 цього Кодексу.

За його судженням, апеляційний суд вийшов за межі своїх повноважень, визнавши наказ про проведення позапланових перевірок нечинним з моменту його видання через скасування ухвали слідчого судді. Крім того, на його думку, апеляційний суд не дав ґрунтовної оцінки сукупності інших доказів винуватості ОСОБА_1, установлених під час досудового розслідування та досліджених судом першої інстанції, зокрема висновку судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності та показанням допитаних у судовому засіданні свідків та судового експерта, обмежившись лише їх вибірковою оцінкою.

Висновок ККС ВС:

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, перевірки ПАТ «Донецькоблгаз» та його структурних підрозділів були проведені на підставі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 28 вересня 2017 року, за якою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС відділу СУ ГУНП в Донецькій області про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки з питань додержання вимог Закону України «Про охорону праці», інших законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки та додержання трудового законодавства України.

Необхідно зазначити, що Донецький апеляційний суд ухвалою від 09 жовтня 2018 року скасував ухвалу слідчого судді від 28 вересня 2017 року та постановив нову, якою відмовив у задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС відділу СУ ГУНП в Донецькій області.

Суд, виправдовуючи ОСОБА_1, зазначив, що надані стороною обвинувачення докази на підтвердження вини, зокрема акти перевірок суб`єкта господарювання ПАТ «Донецькоблгаз» та його структурних підрозділів ГУ Держпраці в Донецькій області, які проведені на підставі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду від 28 вересня 2017 року, є недопустимими, оскільки слідчий суддя, давши дозвіл на проведення такої перевірки, прийняв рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законодавством, із чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 93 КПК сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Призначення позапланової перевірки не є ні слідчою (розшуковою) дією, ні негласною слідчою (розшуковою) дією, ні заходом забезпечення кримінального провадження, з клопотаннями про проведення яких вправі звертатися слідчий за погодженням із прокурором до слідчого судді.

Використання виразу «витребування та отримання» у ч. 2 ст. 93 КПК передбачає повноваження використовувати як докази висновки ревізій і актів перевірок (як і будь-які інші документи), що існують незалежно від кримінального розслідування.

Процесуальний закон чітко відрізняє документи, створені в межах кримінального провадження, від документів, походження яких не залежить від кримінального провадження, і підпорядковує ці два типи документів різному правовому режиму.

Отже, кримінальний процесуальний закон не встановлює порядок отримання доказів шляхом надання дозволу на проведення позапланової перевірки ані слідчими суддями, ані прокурорами, слідчими. Результати таких перевірок, призначених у межах розслідування кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді, є недопустимими доказами та відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК не повинні бути використані під час ухвалення судових рішень у межах кримінального провадження.

Згідно зі ст. 86 КПК отримання доказу всупереч порядку, встановленому цим Кодексом, тягне за собою недопустимість такого доказу, а також будь-яких інших доказів, здобутих завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (доктрина «плодів отруєного дерева»). Тому є правильною і позиція суду першої інстанції про недопустимість висновку за результатами проведення судової інженерно-технічної експертизи, оскільки він є похідним від первинних доказів, а саме актів перевірок суб`єкта господарювання ПАТ «Донецькоблгаз» та його структурних підрозділів ГУ Держпраці в Донецькій області, які визнано недопустимими доказами.

Усупереч твердженням прокурора у касаційній скарзі суд дав оцінку показанням свідків у кримінальному провадженні та аргументовано дійшов висновку, що вони правового значення для кримінального провадження не мають, оскільки у судовому засіданні свідки надали показання стосовно проведення перевірки ПАТ «Донецькоблгаз» та його структурних підрозділів і фактично підтвердили обставини, викладені ними в актах перевірки. Свідки вказали, що було проведено перевірки лише тих документів, які їм було надано. Показання експерта також ґрунтуються виключно на актах перевірки.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про недоведеність вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1, є обґрунтованим. Що стосується апеляційного перегляду, то його також проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Отже, колегія суддів не встановила істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли бути підставами для скасування чи зміни судового рішення апеляційної інстанції у цьому кримінальному провадженні.

Відтак, ухвалу Донецького апеляційного суду від 28 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

З повним текстом судового рішення ви можете ознайомитись за посиланням.