Постанова від 06 жовтня 2020 року у справі № 279/3931/18.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Житомирського апеляційного суду за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 198 КК України (придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом).

Обставини справи та суть спору:

За вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від ОСОБА_1 засуджено за ст. 198 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він в січні 2018 року на ринку Житомирської області у невстановлених слідством осіб придбав каміння бурштину-сирцю, яке відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення, є дорогоцінним камінням органогенного утворення. При цьому завідомо знаючи, що вказане майно (бурштин-сирець) одержано злочинним шляхом, ОСОБА_1 зберігав його на території домоволодіння. Пізніше на території вказаного домоволодіння працівниками поліції було проведено обшук в ході якого було виявлено та вилучено бурштин-сирець загальною масою понад 15 кг.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду вирок місцевого суду скасовано. Постановлено ухвалу, якою кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито у зв'язку з недоведенням винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до уникнення винною особою покарання, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Висновок ККС ВС:

Погоджуючись із ухвалою апеляційного суду ККС ВС у своїй постанові вказав наступне.

За змістом статей 214, 223, 234 КПК України обшук є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз`яснюються їх права і обов'язки, передбачені КПК України, а також відповідальність, встановлена законом. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду.

Відповідно до матеріалів справи судом було встановлено, що органом досудового розслідування у домоволодіння обвинуваченого було проведено обшук. Однак вказану слідчу дію слідчим було проведено до внесення відомостей про вчинення можливого злочину до ЄРДР.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо його отримано у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 87 КПК України докази, отримані внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу є недопустимими.

До внесення відомостей до ЄРДР у домоволодінні, яким користувався ОСОБА_1 , було проведено саме обшук, а не огляд місця події. Отже, зазначені порушення безумовно свідчать про недопустимість як доказу протоколу обшуку.

Водночас, апеляційний суд встановивши, що оскільки вищевказаний «базовий доказ» отриманий з грубим порушенням порядку, встановленого КПК України, обґрунтовано визнав його недопустимим та дійшов правильного висновку, що всі інші докази, які є похідними від нього, є також недопустимими.

Дізнатись подробиці справи: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92093240