Верховний Суд вже неодноразово в своїх постановах робив висновки, що у разі не здійснення органами державної влади належним чином визначених законодавством повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища, громадська природоохоронна організація має право на захист в суді екологічних інтересів суспільства відповідно до Орхуської конвенції та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Такий спір має публічно-правовий характер, у зв’язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки в даному випадку громадська організація фактично замінює органи державної влади у питанні здійснення контролю за дотриманням природоохоронного законодавства.
Однак, право громадської природоохоронної організації на звернення з позовом до адміністративного суду не є безмежним. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 990/1/23 (повний текст постанови розміщений за посиланням.
Коротка фабула справи № 990/1/23
В січні 2023 року Громадська організація звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом про визнання рішення, дій (бездіяльність) Президента України, Голови Ради національної безпеки і оборони України, Голови Національної ради з питань антикорупційної політики Зеленського В. О., Прем`єр-міністра України Шмигаля Д. А., голови Криворізької районної державної адміністрації Ситниченка Є.В., голови Гречаноподівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Усик Г. О., Компанії та Товариства неправомірними і такими, що перешкоджають захисту інтересів держави, порушують право власності на землю, заподіюють шкоду суспільному інтересу та екологічним правам на безпечне життя та здорове довкілля жителів міста Кривий Ріг, сіл Миролюбівка та Свистунове.
Аргументи позовної заяви Громадської організації зводились до того, що упродовж тривалого часу Товариство та Компанія здійснюють господарську діяльність з добування залізних руд, виробництва вибухових речовин, чавуну, сталі, феросплавів, коксу та коксопродуктів на території Широківського району Дніпропетровської області з порушенням екологічних норм, правил, регламентів і допустимого навантаження на довкілля, внаслідок чого було завдано матеріальних збитків та моральної шкоди жителям сіл Миролюбівка та Свистунове Широківського району Дніпропетровської області, які є членами громадської організації.
Велика Палата Верховного Суду залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено у відкритті провадження у справі, дійшла висновку, що природоохоронна громадська організація як представник інтересів її членів - фізичних осіб помилково визначила належність спору до адміністративної юрисдикції з посиланням на відповідність суб'єктного складу вимогам статті 5 КАС.
Позов подано Громадською організацією в інтересах конкретних фізичних осіб задля захисту їхніх екологічних прав, а не прав самої організації як юридичної особи. Спірні правовідносини у цій справі суттєво відрізняються від тих, які були у справі № 910/8122/17 (постанова від 11 грудня 2018 року).
З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки спір не є публічно-правовим, а тому має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. Питання про те, чи може Громадська організація діяти як позивач, представляючи інтереси конкретних фізичних осіб, має вирішити суд належної юрисдикції.
Аналізуючи постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 990/1/23, можна дійти висновку, що громадська природоохоронна організація має право на звернення з позовом до адміністративного суду лише за наявності в сукупності наступних умов:
- не здійснення або не належне здійснення органами державної влади належним чином визначених законодавством повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища;
- позов має бути поданий саме на захист екологічних інтересів суспільства (не визначеного кола осіб), а не конкретних осіб.