Постанова від 22 квітня 2021 року у справі № 732/760/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника на вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 9 жовтня 2019 року та вирок Чернігівського апеляційного суду від 12 січня 2021 року в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1, засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 (Замах на злочин), ч. 3 ст. 185 (Крадіжка), ч. 3 ст. 185 (Крадіжка) Кримінального кодексу України.

Обставини справи та суть спору:

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у лютому 2019 року, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, розбив віконне скло, відчинив замок вхідних дверей зсередини та проник до жилого будинку, звідки намагався викрасти телевізор та цифровий ефірний приймач, що належать потерпілому ОСОБА_5, однак не зміг вчинити всіх дій, необхідних для доведення злочину до кінця, оскільки був викритий ОСОБА_6.

Кримінальне провадження неодноразово розглядалось судами різних інстанцій. Так, за вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 9 жовтня 2019 року ОСОБА_1 виправдано у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України за фактом крадіжки емальованої каструлі та лещат. За цим же вироком ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України – на строк 3 роки, за ч. 3 ст. 185 КК України – на строк 3 роки 3 місяці.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року цей вирок змінено в частині призначеного покарання.

Постановою Верховного Суду від 04 червня 2020 року ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. ОСОБА_1 звільнено з-під варти. Вироком Чернігівського апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційні скарги засудженого та його захисника залишено без задоволення. Вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасовано в частині призначеного покарання, ухвалено новий вирок, яким засудженому призначено покарання у виді позбавлення волі за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України – на строк 3 роки; ч. 3 ст. 185 КК України – на строк 3 роки 3 місяці.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим засудженому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці. Відповідно до ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за іншим вироком Городнянського районного суду від 27 лютого 2018 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

У касаційній скарзі захисник виклав вимогу про скасування судових рішень через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпанням можливості їх отримати.

Стверджує, що судом апеляційної інстанції не був допитаний потерпілий ОСОБА_5, а його показання не були предметом перевірки у вироку апеляційної інстанції в питанні доведення винуватості засудженого. При цьому, у своєму рішенні апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано послався на показання потерпілого, який був допитаний у суді першої інстанції та пояснив суду, що про всі обставини вчиненого злочину йому докладно розповів батько ОСОБА_6. Таким чином, апеляційний суд визнав допустимим доказом показання із чужих слів потерпілого.

Висновок ККС ВС:

Доводи захисника про порушення апеляційним судом правил допустимості такого доказу як показання із чужих слів є обґрунтованими та підтверджені в ході касаційного провадження.

Одним із видів показань є показання з чужих слів, під якими розуміють висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненнях іншої особи. За своєю суттю показання з чужих слів є похідними доказами.

Свідок ОСОБА_6 не був допитаний в судовому засіданні у звязку зі смертю. Положеннями ч. 3 ст. 97 КПК України встановлено випадки, в яких первинні показання можуть бути замінені показаннями із чужих слів у звязку з тим, що суд визнає неможливість безпосереднього допиту особи в суді. Зокрема, суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або через тяжку фізичну чи психічну хворобу.

Разом з тим, показання із чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень ч. 2 ст. 97 КПК України.

Тобто законність та обґрунтованість судового рішення має визначатися в такому разі підтвердженням показань із чужих слів сукупністю інших належних, допустимих і достовірних доказів.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці щодо визнання показання із чужих слів допустимим доказом також звертав увагу на те, що показання із чужих слів не можуть бути вирішальними та єдиними під час винесення судового рішення, а мають бути підтверджені іншими допустимими доказами (п. 55 рішення у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (Заява № 17444/04) від 21 жовтня 2010 року).

Таким чином, суд апеляційної інстанції, визнавши допустимим доказом показання із чужих слів потерпілого та поклавши їх в основу обвинувального вироку як вирішальні докази винуватості засудженого за відсутності інших належних доказів, визнаних допустимими згідно з правилами, відмінними від положень ч. 2 ст. 97 КПК України, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена.

Ураховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду дійшла переконання, що докази, покладені судом в основу обвинувального вироку в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, як кожен окремо, так і в сукупності між собою не містять жодних даних, які б поза розумним сумнівом доводили вчинення інкримінованих йому злочинів. Беручи до уваги викладене, Суд дійшов висновку про те, що доводи в касаційній скарзі захисника є обґрунтованими в частині недоведення винуватості засудженого поза розумним сумнівом. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2019 року та вирок Чернігівського апеляційного суду від 12 січня 2021 року – скасуванню із закриттям кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

З повним текстом рішення Ви можете ознайомитись за посиланням.