Прес-центр

Буква закону
18 січня 2022, 06:00
Показання свідка є недопустимим доказом, якщо у нього відсутні документи, які б підтверджували особу

Постанова від 22.12.2021 у справі № 712/11679/18.

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув касаційну скаргу з доповненнями захисника в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 травня 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 травня 2021 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 (Умисне тяжке тілесне ушкодження) Кримінального кодексу України.

Обставини справи та суть спору:

За вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що у липні 2018 року він, знаходячись у своїй квартирі та перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, підійшов до ліжка, де спала його знайома ОСОБА_2 та завдав їй чисельних ударів кулаками у голову, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких вона померла на місці вчинення злочину.

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 травня 2020 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 18 травня 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі з доповненнями захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що показання свідка ОСОБА_3, отримані в порядку ст. 225 КПК та в судовому засіданні є недопустимим доказам у зв'язку з тим, що судом першої інстанції не було встановлено належним чином особу, яку було допитано, не приведено її до присяги та не попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань. Вказує на інші порушення вимог кримінального процесуального закону та не встановлення судом фактичних обставин, на підставі яких діяння засудженого кваліфіковано за ознаками, передбаченими ч. 2 ст. 121 КК.

Щодо порушень, допущених судом апеляційної інстанції, захисник стверджує, що доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо наведених порушень не були розглянуті належним чином, а тому постановлене апеляційним судом рішення є не вмотивованим, що порушує приписи ст. 419 КПК.

Крім того, за твердженням захисника, апеляційний суд порушив вимоги ст. 439 КПК, оскільки не виконав вказівку Верховного Суду та не усунув сумнів сторони захисту в особі свідка ОСОБА_3 та дотриманні судом першої інстанції вимог ст. 352 КПК при його допиті.

Висновок ККС ВС:

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановою ККС ВС від 24 березня 2021 року скасовано ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 25 серпня 2020 року за касаційною скаргою з доповненнями захисника в інтересах засудженого і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

У мотивувальній частині зазначеної постанови ВС, крім іншого, вказав, що при встановленні особи свідка місцевим судом не дотримано вимог ст. 352 КПК. Однак, суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на ці порушення та не врахував того, що особа свідка не повинна викликати розумних сумнівів у сторін. Більш того, за наявності таких сумнівів, відомості про особу мають бути підтверджені документально під час судового розгляду (крім випадків застосування до свідків заходів забезпечення безпеки).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час судового розгляду захисник, який не здійснював захист під час досудового розслідування і не брав участі у допиті свідка в порядку ст. 225 КПК, категорично заперечував проти допиту у зв`язку з відсутністю у свідка документів, які б дозволили належним чином ідентифікувати особу, а засуджений вказав, що не знає особу, яка знаходиться у залі судових засідань.

Ані свідком, ані стороною обвинувачення, від якої вона виступала, не були надані документи, які б підтверджували її особу.

За висновком колегії суддів, під час нового розгляду суд апеляційної інстанції не виконав вказівку суду касаційної інстанції, оскільки не вжив заходів щодо встановлення особи вказаного свідка та дійшов до невмотивованих висновків, які вплинули на ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ч. 2 ст. 439 КПК, не усунув сумнів сторони захисту в особі свідка ОСОБА_3 та дотриманні судом першої інстанції вимог ст. 352 КПК при допиті цього свідка та дійшов до передчасного висновку, що вказані показання є допустимим доказом.

З урахуванням вищезазначеного, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою. Її зміст не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, тобто під час апеляційного розгляду допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Що стосується інших доводів касаційної скарги захисника, які є аналогічними його попередній касаційній скарзі, то обґрунтування щодо їх безпідставності наведені в попередній постанові ВС від 24 березня 2021 року.

З огляду на це, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга з доповненнями захисника в інтересах засудженого ОСОБА_1 – частковому задоволенню.

З повним текстом судового рішення Ви можете ознайомитись за посиланням.

Поділитися