Філіппіни – тропічний архіпелаг, що омивається теплими водами Південно-Китайського моря і Тихого океану. Ця острівна держава розташована біля південно-східного узбережжя материкової Азії, між Індонезією та Тайванем. Всього там налічується понад 7,5 тисяч островів, але встановити точну їх кількість неможливо, адже через вулканічну активність деякі з них зникають, а нові – навпаки з’являються.

Через таке стратегічно важливе розташування, країна довгий час слугувала мостом між східною та західною культурами та має насичену історію за участі Азії, Європи та Америки.

Філіппіни – густонаселена країна з понад 100 мільйонами жителів (цей показник зафіксовано на 2016 рік, у порівнянні з 70 мільйонами жителів у 2000 році). Швидко зростаюче населення чинить значний тиск на навколишнє середовище та природні ресурси.

Крім того, на території Філіппін спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха. Країна знаходиться в Тихоокеанському вогняному колі, що призводить до зсувів ґрунту, руйнівних землетрусів, цунамі та активності вулканів (найбільший активний вулкан Майон (2462 м) у 2009 році спричинив евакуацію понад 30 тисяч місцевих жителів). Також, Філіппіни лежать на шляху проходження тайфунів (реєструється в середньому 15 тайфунів на рік, з яких 5-6 – доволі руйнівні).

Серед інших екологічних проблем, з якими стикаються Філіппіни:

• забруднення атмосферного повітря та вод (особливо у великих містах);
• незаконний видобуток та лісозаготівля;
• неконтрольовані процеси знеліснення, особливо на вододілах;
• зсуви, ерозія прибережних територій;
• руйнування коралових рифів;
• дедалі більше забруднення мангрових лісів, як місця розмноження великої кількості видів риб;
• вимирання дикої природи;
• кліматична криза та наслідки глобального потепління.

При цьому Філіппінський архіпелаг є одним з найбільших у світі сховищ біорізноманіття. Для його збереження та захисту навколишнього середовища в цілому, територія країни поділена на екологічні регіони.

Сьогодні лісовий покрив становить всього лише 25,89% території країни. Вологі ліси Філіппін утворюють екологічний регіон, занесений Всесвітнім фондом дикої природи (WWF) до списку «Global 200», в якому перелічені найважливіші для збереження території з найвищим біологічним та природоохоронним пріоритетом.

Визнаючи необхідність ефективної протидії екологічним проблемам, Філіппіни розробили власну Стратегію сталого розвитку, яка охоплює наступні заходи:

• запровадження ефективної екологічної політики в управлінні державою;
• коректне ціноутворення на природні ресурси;
• збереження біорізноманіття та відновлення екосистем;
• контроль над зростанням населення і розвиток людських ресурсів;
• стимулювання розвитку сільських регіонів;
• сприяння екологічній просвіті та формуванню екологічно-відповідального суспільства;
• допомога малим і середнім підприємствам – представникам «екологічного» бізнесу;
• стійка практика ведення сільського і лісового господарства.

Однією з ініціатив, реалізованих в рамках цієї стратегії, стало підписання Саміту Землі від 1992 року. Крім того, Філіппіни є учасником багатьох інших міжнародних угод. Зокрема:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD);
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC);
• Конвенції ООН з боротьби зі спустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES);
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів;
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару;
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь;
• Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів.

С 1917 року в країні існує Міністерство довкілля і природних ресурсів, яке опікується управлінням, контролем та розвідкою, розробкою, використанням і збереженням природних ресурсів. Передбачено такі напрями його діяльності:

• Бюро екологічного менеджменту;
• Бюро лісового господарства;
• Бюро управління охоронюваними районами та дикою природою;
• Бюро управління земельними ресурсами;
• Бюро дослідження та розвитку екосистеми.

Також, Міністерство контролює наступні підпорядковані організації:

• Адміністрація з розвитку озерних лагун;
• Національний інформаційно-ресурсний центр картографування;
• Національна рада водних ресурсів;
• Корпорація розвитку природних ресурсів.

Також, з 2008 року в країні реалізується екологічне правосуддя. Екологічні суди Філіппін були створені Верховним судом країни задля вирішення справ про порушення екологічного законодавства. Нині нараховується вже 117 екологічних судів.

«Зелені суди» мають виключну компетенцію у розгляді природоохоронних справ, які виключені з юрисдикції загальних судів. У 2010 році Верховний суд Філіппін видав «Правила процедури для екологічних справ», які передбачають можливість будь-якої особи подати цивільний позов у питаннях, що стосуються застосування будь-якого екологічного закону.