Постанова від 11 серпня 2021 року у справі № 323/809/17.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТОВ «Шато 2013» (далі – позивач, Товариство) до Управління реклами Одеської міської ради про скасування припису та усунення порушень законодавства про зовнішню рекламу, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою відповідача на постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 27 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року.

Обставини справи та суть спору:

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління реклами Одеської міської ради, в якому просило скасувати припис про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Одесі, прийнятого в. о. начальника зазначеного управління. В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що конструкція з написом у розумінні статті 9 Закону України «Про рекламу» не вважається рекламою, а є вивіскою (табличкою). Таким чином, вказана конструкція не призначена для формування або підтримання обізнаності споживачів та їх інтересу до будь-чого, а є лише знаком для товарів і послуг, що належно використовується позивачем на підставі ліцензійного договору.

Постановою Оріхівського районного суду Запорізької області від 27 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено, а ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року це рішення залишено без зміни. На виконання вказаних судових рішень, вищезазначений припис Управління реклами Одеської міської ради було скасовано.

Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями, Управління реклами Одеської міської ради звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову. Касаційна скарга аргументована тим, що зазначені у приписі конструкції не відповідають законодавчо встановленим критеріям та ознакам вивіски, у тому числі наведеним у частині 6 статті 9 Закону України «Про рекламу».

На думку відповідача, дані конструкції неможливо ідентифікувати як вивіски, а тому вони являються зовнішньою рекламою. Оскільки єдиною підставою для розміщення зовнішньої реклами на території міста Одеси є виданий у встановленому порядку дозвіл, розміщення реклами Товариством відбувалось без дозвільних документів та всупереч вимогам чинного законодавства України. Таким чином, на думку відповідача, припис було винесено правомірно, а конструкції підлягають демонтажу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 липня 2017 року відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою. Пізніше відкриту справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передано до Верховного Суду.

Висновок КАС ВС:

Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 8 Закону України «Про рекламу» від 3 липня 1996 року №270/96-ВР (далі – ЗУ «Про рекламу»), розміщення інформації про виробника товару у місцях, де той реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його пакованні, не вважається рекламою.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 8 зазначеного Закону, реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форми чи способів розповсюдження, але, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на фасаді будівлі, наданої у користування позивачу, наявна вивіска з написом і зображенням мапи світу та Ейфелевої вежі. Вказане на вивісці позначення відповідно до свідоцтва, зареєстрованого у липні 2011 року у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, у поєднанні червоного та білого кольорів є знаком для товарів і послуг, що належить позивачу. Вказаним позначенням той користується на підставі ліцензійного договору.

Отже, суди попередніх інстанцій цілком вірно вказали, що інформація про виробника товару у місцях, де той товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб`єктом, не є рекламою у розумінні частини 7 статті 8 та частини 6 статті 9 ЗУ «Про рекламу».

Таким чином, інформація може бути визнана рекламою, якщо вона вказує на конкретну, індивідуально визначену особу, або на конкретний, індивідуально визначений товар, із зазначенням найменування, якісних показників, країни походження, виробника тощо.

Відтак, оскільки вивіска з написом, зображенням мапи світу та Ейфелевої вежі не містять закликів до придбання конкретного товару чи формування інтересу щодо нього, а також не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару, який поставляється підприємством, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вказані вивіски не є рекламою у розумінні ЗУ «Про рекламу» та не потребують спеціального дозволу на розміщення.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що зазначені конструкції не відповідають законодавчо визначеним критеріям та ознакам вивіски та являються рекламою, колегія суддів вважає необґрунтованими. Колегія суддів наголошує, що порушення певних параметрів, встановлених для вивіски, за відсутності вищевикладених ознак зовнішньої реклами, не може бути підставою для притягнення до відповідальності за порушення статті 16 ЗУ «Про рекламу».

З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду залишив без задоволення касаційну скаргу Управління реклами Одеської міської ради. Постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 27 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року по справі № 323/809/17 залишено без зміни.

З повним текстом судового рішення ви можете ознайомитись за посиланням.