Прес-центр

Огляд рішень ЄСПЛ
01 жовтня 2021, 09:05
Огляд рішень ЄСПЛ: справа «Санчез проти Франції» (заява № 45581/15)

Автори публічних дописів у соціальних мережах мають стежити за змістом коментарів на своїх сторінках, інакше їх може бути притягнуто до відповідальності за неприйнятні коментарі третіх осіб, і це не порушуватиме статтю 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ, Європейський суд) у справі «Санчез проти Франції» («Affaire Sanchez c. France», заява № 45581/15), в якій заявник, посилаючись на порушення статті 10 (Свобода вираження поглядів) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підіймає питання щодо меж відповідальності власників публічних сторінок у соціальних мережах через неприйнятні коментарі третіх осіб.

Обставини справи та суть спору:

Заявник проживає у французькому місті Бокер та з 2014 року обіймає посаду мера міста та голови політичної партії «Національне об’єднання» (з фр. «Rassemblement National») при обласній раді Окситанії, а також є кандидатом на вибори до парламенту.

У жовтні 2014 року заявник опублікував на своїй особистій сторінці на Facebook допис із критикою свого політичного опонента. Втім, відкрита для громадськості сторінка та провокативний зміст допису закликали читачів до дискусії, тому того ж дня третя сторона залишила коментар, сповнений мовою ненависті та образливими словами на адресу мусульманської громади міста. Пізніше інші читачі долучилися до дискусії та залишили на сторінці подібні негативні коментарі.

Наступного дня політичний опонент заявника дізналась про образливе обговорення та звернулась із заявою до місцевої прокуратури, долучивши до своєї скарги скриншоти неприйнятних висловлювань.

Згодом, під час розмови зі слідчими, заявник наголошував на неможливості постійно контролювати безліч коментарів через велику кількість підписників на його сторінці у Facebook. За його словами, він зовсім не читав коментарі, а дописи розміщував лише задля інформування громадськості. Крім того, скаргу свого політичного опонента заявник назвав спробою дестабілізувати його кандидатуру на виборах, а у спірних висловлюваннях не побачив жодного прояву мови ненависті, а також виправдовувань расизму, нетерпимості або дискримінації щодо когось.

Пізніше заявник постав перед Кримінальним судом через те, що допустив розміщення неприйнятних коментарів, які розпалювали ворожнечу або закликали до насильства щодо групи людей через їх походження або належність до певної етнічної групи, нації, раси чи релігії.

Кримінальний суд визнав заявника (а також авторів зазначених коментарів, яких ідентифікували слідчі у справі) винними та зобов’язав їх сплатити штраф у сумі чотирьох тисяч євро. У своєму рішенні суд посилався на закон про кримінальну відповідальність власника публічного Інтернет-ресурсу за спірний зміст повідомлень, які залишають на цьому ресурсі будь-які користувачі. Крім того, за висновком суду, саме від заявника залежав зміст усіх коментарів, адже він не міг не знати, що на його сторінці можуть залишити політичні та навіть полемічні висловлювання, за змістом яких власник подібного облікового запису повинен ретельно стежити.

Апеляційний суд Німа залишив рішення без зміни, а згодом Касаційний суд також відхилив скаргу заявника.

Не погодившись із таким рішеннями національних судів, заявник звернувся зі скаргою до Європейського суду, посилаючись на порушення статті 10 (Свобода вираження поглядів) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). На його думку, кримінальне обвинувачення через висловлювання, розміщені третіми сторонами під його дописом на сторінці у Facebook, суперечить змісту зазначеної статті.

Висновок ЄСПЛ:

Суд зазначає, що сторони визнали засудження заявника втручанням у здійснення його права на свободу вираження поглядів, гарантованого пунктом 1 статті 10 Конвенції. Але подібне втручання порушує статтю 10 у тому випадку, якщо воно не «передбачене законом», тобто не спрямоване на досягнення однієї чи кількох законних цілей (відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції), або не є «необхідним» у демократичному суспільстві для досягнення таких цілей.

Крім того, Суд зауважує, що правові підстави, згідно з якими було засуджено заявника, відповідають вимогам передбачуваності закону у значенні статті 10 Конвенції. Подібний правовий висновок було зроблено, зокрема, у справі «Garaudy c. France» (заява 65831/01), та Суд не бачить підстав відступати від нього.

Також, Суд наголошує, що заявника притягнули до відповідальності як власника публічного облікового запису, який несе особисту відповідальність та має контролювати зміст контенту, який розміщують на його ресурсі треті особи, адже той може бути потенційно здатним розпалювати чи виправдовувати ненависть.

Отже, Суд посилається на загальні принципи оцінки необхідності певного втручання у здійснення свободи вираження поглядів та вважає, що зазначене втручання є цілком легітимним, якщо має на меті захист репутації чи прав та інтересів інших осіб.

Крім того, на думку Суду, той факт, що заявник є місцевим чиновником, представником певної політичної партії та громадським діячем вимагають від нього пильного контролю висловлювань, якими діляться на його сторінці треті особи, особливо під провокативними дописами або політичними дискусами. Враховуючи те, що він свідомо зробив свій обліковий запис у Facebook загальнодоступним для читачів та користувачів, заявник повинен відповідати за зміст усіх опублікованих ними коментарів. Однак, при цьому він видалив неприйнятні коментарі лише за кілька днів до першого слухання у національному суді, тобто приблизно через три місяці після їх розміщення.

Отже, з огляду на конкретні обставини цієї справи, Суд не вбачає порушення Конвенції у кримінальному засудженні заявника, неспроможного негайно та своєчасно видалити неприйнятні висловлювання, опубліковані третіми особами на його сторінці у Facebook. З повним текстом рішення (мовою оригіналу) ви можете ознайомитись за посиланням.

Поділитися