Постанова від 20 жовтня 2021 року у справі № 180/1597/17.

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 (Умисне тяжке тілесне ушкодження) Кримінального кодексу України за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2021 року.

Обставини справи та суть спору:

За інформацією органу досудового розслідування, у липні 2017 року ОСОБА_1 після телефонного дзвінка ОСОБА_2 з проханням про захист від її знайомого ОСОБА_3, який перебував в неї вдома та завдавав тілесних ушкоджень, прийшов до зазначеного домоволодіння.

У будинку між ОСОБА_3 та засудженим розпочалася сварка, в ході якого останній завдав кулаками не менше семи ударів у ділянку голови та не менше двадцяти ударів руками та ногами у ділянку тулуба потерпілого. Своїми діями засуджений спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, після чого вивів потерпілого за межі домоволодіння та залишив його там.

Цього ж дня потерпілий був доставлений до міської лікарні, де помер в реанімаційному відділенні від сумісної тупої травми голови та тулуба.

Вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 15 січня 2021 року залишив вирок суду першої інстанції без змін.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, засуджений та його захисник просять скасувати їх та закрити кримінальне провадження. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначають, що у діях ОСОБА_1 були наявні ознаки необхідної оборони, адже він побоювався за своє життя та життя ОСОБА_2, оскільки були реальні підстави вважати, що потерпілий може задушити їх.

Крім того, на їхню думку, висновок суду про винуватість у вчиненні злочину є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, адже судами попередніх інстанцій його винуватості не доведено, а обвинувачення ґрунтується на припущеннях. Також, судами попередніх інстанцій допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме взято до уваги докази, здобуті з порушенням норм КПК.

Висновок ККС ВС:

Згідно з приписами статей 370, 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні та достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Так, у випадку залишення апеляційної скарги без задоволення, у відповідній ухвалі суду мають бути зазначені підстави, з яких таку скаргу визнано необґрунтованою.

Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права та з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Тобто закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.

Колегія суддів наголошує, що суд апеляційної інстанції під час перегляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 цих вимог кримінального процесуального закону не дотримався та належним чином не перевірив доводів сторони захисту, викладених у поданих апеляційних скаргах.

Зокрема, апеляційний суд не перевірив доводів сторони захисту, не навів в ухвалі мотивів до спростування і визнання їх необґрунтованими, а лише обмежився перерахуванням доказів, покладених в основу вироку та твердженням про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину.

При цьому суд апеляційної інстанції погодився з правильністю встановлення фактичних обставин справи, встановлених місцевим судом. Що стосується будь-яких інших обставин, які додатково характеризують ситуацію, судами попередніх інстанцій не було встановлено. Разом з тим, оскаржена ухвала апеляційного суду не містить мотивів до спростування тверджень сторони захисту про наявність загрози для життя і здоров`я засудженого та ОСОБА_2 внаслідок вчинених потерпілим дій. Доводи апеляційних скарг засудженого та його захисника про те, що той здійснював захист від суспільно-небезпечного посягання в аспекті застосування приписів ст. 36 (Необхідна оборона) Кримінального кодексу України не знайшли оцінки за наслідками апеляційного перегляду в межах фактично встановлених обставин вчинення діяння, інкримінованого за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України.

Отже, належним чином не перевіривши доводів сторони захисту, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про залишення вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 без змін. Той факт, що жодна зі сторін в апеляційній скарзі не заявляла клопотання про повторне дослідження доказів, не виключає права апеляційного суду в цьому випадку безпосередньо дослідити докази, керуючись загальними засадами кримінального провадження. За приписами ч. 6 ст. 9 КПК, у випадках коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені у ч. 1 ст. 7 КПК.

Таким чином, якщо апеляційний суд у ході перевірки кримінального провадження в порядку апеляційної процедури вбачає можливу відсутність достатніх доказів для доведення винуватості засудженої особи в обсязі пред`явленого обвинувачення або можливість поліпшення становища такої особи в інший спосіб, він повинен за власною ініціативою безпосередньо дослідити необхідні докази, адже до цього спонукають завдання кримінального провадження, вказані у ст. 2 КПК, та необхідність дотримання інших його засад, зокрема верховенства права, презумпції невинуватості й забезпечення доведеності винуватості, і це не суперечить такій засаді кримінального провадження, як диспозитивність.

Враховуючи викладене, касаційні скарги засудженого та його захисника підлягають частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду – скасуванню з призначенням нового розгляду в цьому суді. Під час нового розгляду апеляційному суду слід урахувати наведене, ретельно перевірити доводи сторони захисту та дати їм належну оцінку із зазначенням мотивів прийнятого рішення.

Колегія суддів ухвалила касаційні скарги засудженого та його захисника задовольнити частково, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2021 року скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

З повним текстом судового рішення ви можете ознайомитись за посиланням.