Постанова від 09 грудня 2021 року у справі № 487/4245/18.

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 01 червня 2021 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 (Крадіжка) Кримінального кодексу України.

Обставини справи та суть спору:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що у березні 2018 року він, знаходячись у квартирі свого знайомого ОСОБА_2 та скориставшись відсутністю уваги власника майна та сторонніх осіб, таємно викрав належні йому ноутбук, два планшетних ПК, мобільний телефон та інші мобільні засоби зв`язку на загальну суму 18 500 грн.

За вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у предявленому обвинуваченні та виправдано у звязку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення. Оскарженою ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 01 червня 2021 року зазначений вирок залишено без зміни.

Не погодившись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, зокрема, що апеляційний суд, хоча й зазначив у своїй ухвалі зміст апеляційної скарги прокурора, однак, усупереч вимогам ст. 419 КПК не перевірив належним чином усіх викладених у ній доводів.

Крім того, на думку прокурора, апеляційний суд не спростував твердження сторони обвинувачення про наявність достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та, формально розглянувши апеляційну скаргу, дійшов безпідставного висновку про виправдання останнього.

При цьому, на думку прокурора, апеляційний суд необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про визнання недопустимими доказами протоколів пред`явлення для впізнання за фотознімками, протоколу огляду місця події, протоколу огляду речей та предметів і даних, які містяться у відповідях ломбардних установ та довідках про ринкову вартість викрадених речей.

Висновок ККС ВС:

Колегія суддів наголошує, що під час перевірки вироку місцевого суду на відповідність вимогам статей 370, 374 КПК апеляційний суд встановив, що викладене у вироку формулювання обвинувачення за ч. 2 ст. 185 КК, пред`явлене ОСОБА_1 органом досудового розслідування визнано судом недоведеним, а також визначив підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, з яких місцевий суд відкинув докази обвинувачення і дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості останнього.

Погоджуючись з висновками місцевого суду щодо виправдання ОСОБА_1 у пред`явленому йому обвинуваченні, апеляційний суд зазначив про те, що обвинувачений, бувши допитаним у судах першої та апеляційної інстанцій, не заперечував факту свого перебування на місці вчинення злочину у квартирі потерпілої серед інших запрошених осіб, яких було близько двадцяти.

Однак, разом з цим, обвинувачений категорично заперечив викрадення ним із цієї квартири будь-якого майна, та при цьому зазначив, що коли він залишав квартиру, усіх присутніх у ній обшукували у звязку з виявленням потерпілою зникнення речей, але в нього нічого не виявили. Ці його показання обєктивно узгоджуються з показаннями допитаної судом першої інстанції свідка, яка також перебувала у квартирі потерпілої на той час.

З приводу доводів у касаційній скарзі щодо непослідовності показань ОСОБА_1, який під час розгляду справи в суді першої інстанції спочатку не визнав своєї винуватості, а потім погодився з пред`явленим йому обвинуваченням, а після цього знову наполягав на своїй непричетності до вчинення інкримінованого йому злочину, колегія суддів касаційного суду зауважує наступне.

Особа, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, має право на власний розсуд формувати лінію свого захисту. Показання обвинуваченого є не лише джерелом доказів, а й засобом захисту ним своїх інтересів, отже, вони мають бути ретельно перевірені та оцінені судом. Жоден доказ не має наперед встановленої сили для суду (ч. 2 ст. 94 КПК). Таким чином, визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє слідчого, прокурора та суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо, та всієї доказової бази у сукупності.

Разом з тим, регламентований ст. 62 Конституції України та закріплений у ст. 17 КПК принцип презумпції невинуватості звільняє особу від обов`язку доводити свою невинуватість. Усі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Якщо обвинувачений посилається на обставини, що свідчать про його невинуватість, то встановити або спростувати такі обставини повинна сторона обвинувачення. Показання обвинуваченого підлягають оцінці за тими ж правилами, що й усі докази, наявні у матеріалах кримінального провадження.

Колегія суддів наголошує, що у цьому кримінальному провадженні суд першої інстанції, з яким погодився також апеляційний суд, за результатами безпосереднього дослідження та оцінки доказів відповідно до вимог ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості й достовірності, а їх сукупності – з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.

Враховуючи зазначене, під час касаційного провадження колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли б бути безумовними підставами для скасування оскарженої ухвали апеляційного суду.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а ухвалу апеляційного суду слід залишити без зміни.

З повним текстом судового рішення можна ознайомитись за посиланням.