Постанова від 25 лютого 2021 року у справі №922/652/18.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду у справі за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 349658,13 грн.

Обставини справи та суть спору:

У березні 2018 року позивач звернувся в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства про стягнення з відповідача безпідставно не сплачених коштів у розмірі орендної плати.

Позовна заява обґрунтовується тим, що Товариство у період з квітня 2015 року по лютий 2018 року, без правовстановлюючих документів використовувало земельні ділянки, з метою обслуговування належних відповідачу нежитлових приміщень. Відтак, Товариство безпідставно використовує спірні земельні ділянки та не сплачує орендної плати за користування земельними ділянками через відсутність укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Харківська міськрада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати коштом Міськради.

Суди розглядали справу неодноразово, врешті-решт, постановою Східного апеляційного господарського суду скасовано рішення Господарського суду Харківської області та ухвалено нове рішення про залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Постанова мотивована непідтвердженням судом підстав для представництва Прокурором інтересів держави відповідно до положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, скаржник звернувся з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати та передати справу до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Висновок КГС ВС:

Суд нагадав, що у пунктах 67, 77-81 постанови ВП ВС від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформульовано такий правовий висновок: «Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обовязково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини зясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».

Тож, Суд вважає, що, враховуючи зазначену правову позицію ВП ВС, суд апеляційної інстанції на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 і частини 4 статті 236 ГПК України дійшов правильного висновку про відсутність обґрунтування Прокурором бездіяльності компетентного органу (Харківської міськради) щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах і зумовлене цим непідтвердження судом виключних підстав для представництва Прокурором інтересів держави відповідно до положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та, як наслідок, залишив позов Прокурора без розгляду.

Адже з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та скаржником не доведено направлення Прокурором на адресу Харківської міськради звернення, у якому зазначалося б про необхідність Міськради у розумний строк відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення земельного законодавства, виявлених Прокурором, та подальшого самостійного вжиття заходів для виправлення ситуації, в тому числі шляхом подання позову про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати.

Водночас суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що з огляду на подання позову наступного дня після складання повідомлення про намір звернутися до суду з цим позовом, направленого Харківській міськраді, Прокурор не надав органу місцевого самоврядування розумного строку для розгляду такого повідомлення та вжиття відповідних заходів з метою захисту інтересів держави або надання мотивованої відповіді.

Суд зауважує, що звернення Прокурора до господарського суду з цим позовом наступного дня після складання листа-повідомлення, не може вважатися наданням компетентному органу розумного строку для реагування на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, або вчинення дій для виправлення ситуації, тому наявне звернення до Міськради зі вказаним листом майже одночасно з поданням позову до Господарського суду Харківської області позбавило позивача можливості відреагувати на звернення Прокурора.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду – без змін.

З повним текстом рішення Ви можете ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/95133539