Прес-центр

Буква закону
30 квітня 2021, 05:00
Огляд практики Верховного Суду: постанова від 17.03.2021 у справі №761/10306/15-к

Постанова від 17 березня 2021 року у справі № 761/10306/15-к.

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду щодо ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 13 ч. 2 ст. 115 (Умисне вбивство), вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 ККУ), ч. 1 ст. 185 (Крадіжка) Кримінального кодексу України.

Обставини справи та суть спору:

Як установив місцевий суд, наприкінці жовтня 2014 року ОСОБА_1 (далі – обвинувачений), перебуваючи в гостях у ОСОБА_2 (далі – потерпілий) за місцем його проживання, вживаючи спільно з останнім алкогольні напої, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин, які склалися після конфлікту з потерпілим, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на його вбивство, взяв зі столу ніж і завдав йому численних ударів у різні частини тіла, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер.

Також згідно з обвинуваченням, наступного дня після вчинення вбивства потерпілого, обвинувачений, скориставшись наявним ключем, відчинив навісний замок вхідних дверей вищевказаного приміщення, звідки таємно викрав мобільний телефон вартістю 350 грн, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

За вироком Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК до довічного позбавлення волі. Цим же вироком засудженого визнано невинуватим у предявленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185 КК та виправдано у звязку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Київський апеляційний суд апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника задовольнив. Вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, скасував, кримінальне провадження закрив на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливості їх отримати.

За змістом касаційної скарги прокурор, не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, ухваленим стосовно засудженого, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати його і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно закрив кримінальне провадження, при цьому не дослідив усіх обставин та не оцінив належним чином доказів сторони обвинувачення, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_1. Разом з тим, апеляційний суд надав перевагу показанням останнього, наданим у судовому засіданні, а всіх інших доказів не взяв до уваги, зокрема і відомості, отримані під час слідчого експерименту за участю обвинуваченого.

Висновок ККС ВС:

Метою слідчого експерименту, відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення. Проведення за участю свідка слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення таких відомостей, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.

Якщо відомості повідомлено підозрюваним, обвинуваченим, свідком під час проведення процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати. Отже, показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК.

За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком, належна правова процедура проведення слідчого експерименту містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від субєкта, за його волею та вільним волевиявленням. До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне розяснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.

Відповідно до нормативного змісту засади безпосередності (ст. 23 КПК), суд досліджує докази безпосередньо з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, де протокол слідчого експерименту є предметом оцінки суду за правилами, визначеними ст. 94 цього Кодексу. Отже, протокол слідчого експерименту після його оцінки судом із точки зору належності, допустимості й достовірності набуває значення судового доказу. Таким чином, у цьому випадку відсутні підстави для ототожнення показань та протоколу слідчого експерименту, які є окремими процесуальними джерелами доказів для встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні відповідно до ст. 91 КПК.

Крім того, той факт, що в судовому засіданні ОСОБА_1 змінив свої показання, не є підставою для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом, оскільки слідчий експеримент та показання є окремими процесуальними джерелами доказів.

Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 08 листопада 2014 року, проведеного за участю обвинуваченого на місці вчинення злочину, підозрюваний ОСОБА_1 не лише розповідав про обставини вчинення злочину, але і продемонстрував, яким чином він завдав одного удару ножем потерпілому. Вказану слідчу дію було проведено за його добровільною згодою і за участю захисника.

Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК під час розгляду апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника і дійшов передчасного висновку про скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та закриття кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції та скасував ухвалу Київського апеляційного суду щодо ОСОБА_1. Призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

З повним текстом рішення Ви можете ознайомитись за посиланням.

Поділитися