Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ, Європейський суд) у справі «A.G. проти Росії» (заява № 9800/12), яка стосувалась неналежних умов утримання у психіатричному закладі та незаконного використання фізичних обмежувачів (стаття 3 Конвенції).

Обставини справи та суть спору:

Заявниця А.Г., громадянка Росії, яка народилася у 1981 році та проживає в місті Казань. Наприкінці вересня 2006 року було затримано за спробою збуту наркотиків та засуджено до чотирьох років позбавлення волі у виправній колонії звичайного режиму. Однак, за висновком психіатричної експертизи, заявниця страждала на хронічну параноїдну шизофренію та параноїдний галюцинаторний синдром, тому що не могла зрозуміти чи контролювати свої дії.

Згідно з цим висновком, заявницю було переведено до психіатричної лікарні для примусового стаціонарного лікування, де вона утримувалася близько двох з половиною років.

За словами заявниці, у розпорядженні пацієнтів не було туалету та умивальника, тому вони користувалися спеціальними туалетами, відокремленими від житлової зони лише тканинною ширмою. Їх прибирали лише раз на день, і в кімнаті стояв нестерпний запах. Крім того, певний період у лікарні не було зони для відпочинку на свіжому повітрі, тому пацієнти були замкнені у своїх кімнатах вдень і вночі.

Також, медичний персонал чоловічої статі неодноразово застосовував фізичні обмеження до заявниці, приковуючи її руки та ноги до ліжка.

Слід зазначити, що національний суд визнав порушення прав заявниці через відсутність належних санітарних приміщень та недотримання конфіденційності щодо туалету, а також через використання фізичних обмежувачів за допомогою персоналу чоловічої статі. Суд присудив заявнику компенсацію у сумі 15 000 російських рублів (на той час приблизно 400 євро) для відшкодування моральної шкоди. Пізніше це рішення підтримав Верховний суд країни.

Цікавим є те, що уряд Росії стверджував, що заявниця не може претендувати на визнання Європейським судом порушення її прав, передбачених статтею 3 Конвенції, оскільки національні суди визнали це порушення та виправили його. Адже вони задовольнили позов заявниці проти психіатричної лікарні та присудили їй компенсацію моральної шкоди.

Однак, заявниця, наголошуючи, що компенсація у розмірі 15 000 рублів (400 євро) не може розглядатися як належне відшкодування за два з половиною роки госпіталізації в жахливих, нелюдських та принизливих умовах, звернулася зі скаргою до ЄСПЛ.

Висновок ЄСПЛ:

Суд зазначає, що національні суди у компенсаційному провадженні фактично визнали порушення прав заявниці відповідно до статті 3 Конвенції через умови її госпіталізації та використання фізичних обмежувачів. Суд уважно звертає увагу на висновки національних судів і не бачить жодних підстав для постановлення іншого.

Переходячи до суми компенсації, присудженої заявнику у зв’язку з вищевказаним порушенням, слід зауважити, що 15 000 рублів (400 євро) є значно нижчими за суми, призначені Судом у подібних справах (зокрема, «Єфіменко проти Росії» (№ 152/04), «Бутрін проти Росії (№ 16179/14), «Колеснікович проти Росії» (№ 44694/13)).

Таким чином, Суд дійшов висновку, що відшкодування, надане заявниці на національному рівні, було суттєво недостатнім для позбавлення заявниці статусу жертви та компенсації завданої їй моральної шкоди.

Відтак, Суд відхиляє заперечення уряду та робить висновок про порушення статті 3 Конвенції.

У сукупності з іншими обставинами справи, Суд постановив виплатити заявниці 25,6 тисячі євро як компенсацію моральної шкоди.

З повним текстом рішення (мовою оригіналу) Ви можете ознайомитись за посиланням.