Постанова від 30 червня 2021 року у справі № 806/3365/17.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Плюс» (далі – ТОВ, Товариство, позивач) на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року за позовом зазначеного Товариства до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області (далі – УДАБІ у Житомирській області), управління Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради (далі – УДАБК Житомирської міської ради) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи та суть спору:

Забудовнику видано одні містобудівні умови та обмеження на забудову двох суміжних земельних ділянок. Державна архітектурно-будівельна інспекція вважає, що це суперечить закону. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли з цього приводу різних висновків. Отож, у цій справі перед Верховним Судом постало питання про те, чи може бути надано одні містобудівні умови та обмеження на забудову декількох земельних ділянок.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримав у користування земельну ділянку для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної та теплової енергії (для будівництва трансформаторної підстанції) площею 0,0274 га та земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку площею 0,4974 га за тією ж адресою.

Позивач, як замовник будівництва, отримав містобудівні умови та обмеження для забудови земельної ділянки №16/14 від 04.04.2014 на об`єкті «Нове будівництво багатоквартирного, багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями та трансформаторної станції» за зазначеною адресою.

У листопаді 2017 року головним інспектором будівельного нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування УДАБІ у Житомирській області проведено позапланову перевірку на об`єкті нагляду Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, за результатами якої складено акт, на підставі якого прийнято рішення про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №16/14 від 04.04.2014.

За змістом цього рішення, вони були видані з порушеннями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а саме п. 8 п. 1 ст. 1, п. 3 та п. 4 ст. 29 Закону України № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», що виявилося в наданні містобудівних умов та обмежень для забудови одночасно двох земельних ділянок.

Скасування зазначених містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок №16/14 від 04.04.2014 своєю чергою стало підставою для прийняття оскаржуваного наказу УДАБК Житомирської міської ради від 05.12.2017 №25-ОД «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт».

Позивач вважає, що ці рішення порушують його законні права та інтереси, тому звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення УДАБІ у Житомирській області та наказу УДАБК Житомирської міської ради. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду 17.01.2018 позов задоволено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 скасовано рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення УДАБІ у Житомирській області про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №16/14 від 04.04.2014 - та ухвалено в цій частині нове рішення, про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, оскільки Закон України 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» не передбачає вимог щодо надання містобудівних умов і обмежень для забудови виключно однієї земельної ділянки та заборони в наданні містобудівних умов та обмежень на дві земельні ділянки з однаковим цільовим призначенням для будівництва одного об`єкту.

На думку позивача, апеляційний суд не врахував, що спірний обєкт будівництва передбачає будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями та трансформаторною підстанцією. Цей обєкт є єдиним будівельним комплексом, а тому не нього не потрібно було отримувати інші містобудівні умови.

Висновок КАС ВС:

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, а також відзиву та дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження – документ, який містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проєктування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її порядку та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Містобудівні умови та обмеження належать до основних складових вихідних даних, які видаються у звязку із наміром замовника провести забудову земельної ділянки конкретним обєктом будівництва. При цьому, термін «земельна ділянка» у контексті містобудівних правовідносин, – це певна територія, на якій планується розміщення відповідного об`єкта будівництва. Таким чином, територія забудови може складатися з однієї або декількох земельних ділянок, щодо яких замовник має право забудови відповідно до містобудівної документації.

Суд звертає увагу також і на те, що Закон України 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» застосовує поняття «території» та «земельної ділянки» як синоніми, не протиставляючи їх між собою. Відтак, буквальне тлумачення земельної ділянки як ділянки, що має один кадастровий номер, призводить до звуження прав забудовника, істотно обмежує його інвестиційні можливості та не відповідає завданням містобудівної політики.

Таким чином, зазначений Закон не забороняє видачу одних містобудівних умов та обмежень на забудову декількох земельних ділянок, на яких планується зведення одного обєкта будівництва (в тому числі комплексу). Так само не забороняє видачу декількох окремих містобудівних умов та обмежень забудови однієї земельної ділянки, на якій планується зведення декількох окремих обєктів будівництва.

З огляду на це, Суд дійшов висновку, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видаються для проєктування конкретного обєкта будівництва (будинку, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних обєктів інженерно-транспортної інфраструктури) на конкретній території, що може складатися з однієї або декількох земельних ділянок.

Зважаючи на вищенаведене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та постановив Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Плюс» задовольнити повністю. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року скасувати. Залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року.

З повним текстом судового рішення ви можете ознайомитись за посиланням.