У всьому світі країни прагнуть досягти нейтрального рівня викидів вуглецю та просувають глобальні програми зі скорочення використання викопного палива. Розповімо про досвід тих, хто на державному рівні успішно впроваджує цю важливу екологічну стратегію.

Європа. Іспанія однією з останніх в Європі оголосила про стратегію переходу до вуглецево-нейтрального рівня до 2050 року. При цьому, в країні спостерігається на диво швидка відмова від вугілля.

Протягом найближчих трьох років Іспанія планує витратити 27 млрд євро на альтернативну енергетику. До 2050 року стратегія декарбонізації передбачає скорочення викидів на 90%, відновлення 20 тис. га лісів та 50 тис. га водно-болотних угідь. Одночасно використання відновлюваної енергії зросте з 20% до 97%.

Іспанія закриє 69% своїх вугільних електростанцій в цьому і наступному році — таких темпів виведення з експлуатації не спостерігається більше ніде у світі. При цьому уряд країни заявляє, що декарбонізація не тільки не знижує рівень зайнятості та економіки, а й збільшить робочу силу на 1,6%.

Азія. У Південній Кореї обіцяють вийти на нульовий рівень викидів вуглецю до 2050 року, тому анонсували "Новий зелений курс" на суму 61 млрд доларів.

До 2025 року в рамках цієї програми з'явиться ще близько 230 тис. енергоощадних будівель, 1,13 млн автомобілів з електричним і водневим двигуном, та збільшиться потужність відновлюваних джерел енергії до 42,7 ГВт (у порівнянні з 12,7 ГВт торік).

Крім того, будуть виділені кошти на модернізацію державного орендного житла та шкіл, щоб зробити їх енергоефективними, а також на розширення зелених зон у містах. Для заощадження використання енергії ще в 5 млн домівок будуть встановлені інтелектуальні лічильники, а громади отримають можливість приєднатися до мікросетей, які забезпечені низьковуглецевою енергією.

Попри цей позитивний план, наразі 40% енергетики Південної Кореї забезпечує вугілля, а в стадії будівництва знаходяться сім нових вугільних електростанцій. У 2016 році екологічні активісти називали країну найбільшим у світі вуглецевим злочинцем. Залишається сподіватися, що Південна Корея дійсно перевернула нову сторінку своєї історії і продовжить "зелений" шлях.

Латинська Америка. Минулого року Уругвай зайняв четверте місце у світі за часткою електроенергії, яку він виробляє за допомогою вітру і сонця. За даними Міжнародного енергетичного агентства, частка країни (36%) поступається лише Данії (50%), Литві (41%) і Люксембургу (37%). Якщо додати гідроенергетику, Уругвай випередить всіх на 97%.

Ці результати справді вражають, адже ще двадцять років тому країна спалювала нафту для виробництва електроенергії або імпортувала її з Аргентини.

Проте баланс соціальних та кліматичних пріоритетів дозволив подолати це. Інвесторів заохочували обіцянкою фіксованих пільгових тарифів в енергетичному секторі, завдяки чому отримали понад 7 млрд доларів та скоротили викиди на 20%. Посухи трапляються рідше, тому енергетична система наразі менше залежить від гідроенергетики.

Африка. У Кенії відновлювальні джерела енергії вже забезпечують понад 93% електроенергії. Проте уряд планує подальше розширення, щоб до 2022 року кожен громадянин в країні мав доступ або до електромережі, або до комунальної сонячної енергії.

У Кенії основною рушійною силою для енергетичного переходу є економічні, а не кліматичні міркування. Сонячна, вітрова, геотермальна енергія та гідроенергетика стають все дешевше та доступніше. Основне завдання для уряду — забезпечити початкові інвестиції.

Нещодавно Африканський банк розвитку оголосив про завершення будівництва геотермальної електростанції Мененгай потужністю 105 МВт в Ріфт-Валлі, що зміцнило провідну роль Кенії у виробництві геотермальної електроенергії на континенті. Крім того, у країні знаходиться найбільша у Східній Африці електростанція з виробництва сонячної енергії — завод у Гаріссі, а невеликі села, віддалені від електромережі, виробляють електроенергію за допомогою декількох десятків дахових панелей.

Досвід цих країн доводить, що успішний перехід до альтернативної енергетики починається з твердих намірів урядів щодо скорочення внутрішніх викидів.

Відновлювальним джерелам енергії не потрібні субсидії. Але їм потрібні довгострокові потоки доходів, які визначаються чіткою політикою", — йдеться в звіті Міжнародного енергетичного агентства про ринок відновлюваних джерел енергії.