Прес-центр

Огляд законодавства
25 квітня 2020, 17:50
Справа «Корбан проти України»

ЗАЯВА № 26744/16

ЄСПЛ у черговий раз констатував порушення вимог статтей 3, 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У той же час ЄСПЛ не визнав політичної мотивації в переслідуванні Корбана (далі Заявник).

ПРИЧИНИ ПОДАННЯ СКАРГИ ДО ЄСПЛ

Заявник звернувся до ЄСПЛ зі скаргою на численні порушення Конвенції у якій звернув увагу на погані умови його перевезення, його участь у судових засіданнях після проведення операції, а також на триманні у металевій клітці під час судових засідань. Одночасно Заявник констатував факт його незаконного затримання, також скаржився на позбавлення свободи з прихованих мотивів, а саме з політичних міркувань. Насамкінець, він скаржився, що публічні заяви високопосадовців органів державної влади щодо кримінальної справи проти нього порушили його право на презумпцію невинуватості.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ

31 жовтня 2015 року слідчий ГПУ та працівники поліції затримала Заявника (на час затримання останні був головою політичної партії «УКРОП»), в цей же день склали протокол затримання. Заявник підозрювався у позбавлені волі людини та вчиненні ряду інших кримінальних правопорушень.

02 листопада 2015 року заявника перевезено до м. Чернігів для обрання останньому запобіжного заходу.

03 листопада 2015 року заявника у залі суду звільнили з під варти, у зв’язку з закінченням строку затримання без ухвали суду. Однак, через дві хвилини після звільнення, Заявника було повторно затримано на підставі протоколу затримання. ЄСПЛ звернув увагу, що такі затримання були здійснені зі спливом більше одного року після порушення кримінальних проваджень щодо Заявника та не відповідали виключному переліку випадків, зазначених у чинному, на момент подій, законодавстві щодо затримання без ухвали суду. У подальшому, до Заявника застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

У Заявника також діагностовано хворобу серця та 25 грудня 2015 року проведено відповідну операцію. У цей же вечір Заявнику намагалися вручити копію клопотання про зміну запобіжного заходу, однак останній відмовився отримувати вказане клопотання, у зв’язку зі слабкістю після операції та пізнім часом.

26 грудня 2015 року Заявника в інвалідному візку доставлено до зали суду. Судове засідання тривало дві годи, стан здоров’я заявника погіршився. Судом винесено ухвалу про проведення судово-медичної експертизи на яке виносилось питання «чи може Заявник брати участь у судових засіданнях». Після чого заявника доставлено до лікарні, однак така експертиза проведена не була.

О 1 годині 30 хвилин 27 грудня 2015 року слідчі намагалися повідомити Заявника, що розгляд справи про обрання йому запобіжного заходу відбудеться цього ж дня. Вказане засідання тривало загалом понад двадцять одну годину, у тому числі і у нічний час. За результатом засідання суд ухвалив застосувати до Заявника запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Під час судових засідань Заявник неодноразово тримався у металевій клітці.

Затримання Заявника та інформація про кримінальні провадження щодо нього широко висвітлювалися у ЗМІ, зокрема прокуратура стверджувала про винуватість Заявника, політичні партії називали затримання Заявника політичним переслідуванням, а правозахисні організації наголошували на проведенні ефективного і прозорого розслідування.

ДОВОДИ ТА СКАРГИ ВІДХИЛЕНІ ЄСПЛ

ЄСПЛ відхилив скаргу Заявника по статті 3 Конвенції на неналежні умови перевезення (тривале перебування в мікроавтобусі без води, їжі та доступу до туалету) як явно необґрунтовану відповідно до підпункту «а» пункту 3 і пункту 4 статті 35 Конвенції.

У зв`язку з недостатньою доведеністю скарги щодо політичних підстав кримінального переслідування, ЄСПЛ встановив, що статтю 18 Конвенції щодо Заявника не було порушено.

ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ ВСТАНОВЛЕНІ ЄСПЛ

Порушення статті 3 Конвенції у зв`язку з участю Заявника у судових засіданнях з 26 по 28 грудня 2018 року. Після операції Заявник потребував медичного нагляду, був ослабленим, проте, перебуваючи у стані тривоги і стресу, був змушений брати участь у засіданні, яке тривало понад 21 годину, зокрема вночі. ЄСПЛ відзначив, що розгляд питання про поміщення Заявника під варту (замість домашнього арешту) не був невідкладним і міг бути розглянутий після лікування Заявника.

Констатовано порушення статті 3 Конвенції у зв`язку з триманням Заявника у металевій клітці під час судових засідань 13, 22, та 25 січня 2016 року, звернувши увагу, що вказане є образою людської гідності. ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 5 Конвенції у зв’язку із свавільним затриманням Заявника. ЄСПЛ наголосив, що затримання заявника не відповідали національному законодавству та суперечили принципу верховенства права. Також ЄСПЛ констатував, що затримання були здійснені зі спливом більше одного року після порушення кримінальних проваджень.

Також, ЄСПЛ встановив порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв`язку з відсутністю відповідних і достатніх підстав для позбавлення заяника свободи, як у вигляді тримання під вартою так і домашнього арешту (загалом строк позбавлення свободи склав понад сім місяців). ЄСПЛ підкреслив, що саме по собі існування обґрунтованої підозри щодо Заявника не могло бути самостійною підставою для тримання під вартою під час досудового розслідування, яке повинно було обґрунтовуватися додатковими підставами, які проте не були достатніми.

ЄСПЛ встановив порушення пункту 5 статті 5 Конвенції у зв`язку з тим, що українське законодавство не надавало Заявнику права на відшкодування шкоди у зв’язку зі встановленням порушення статті 5 Конвенції. ЄСПЛ констатував порушення пункту 2 статті 6 Конвенції, а саме порушення принципу презумпції невинуватості. Так, суд дійшов висновку, що твердження високопосадовців у засобах масової інформації щодо кримінального провадження проти заявника були далекими від розсудливих та обачливих і не могли не сприяти думці громадськості про вину заявника, до того як її було б встановлено у законному порядку.

Враховуючи той факт, що Заявник не подав вимог щодо справедливої сатисфакції - Суд вирішив, що у зв’язку з цим немає підстав для присудження йому суми відшкодування.

Поділитися