Відповідні висновки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду визначив у постанові № 380/7845/21 від 27.02.2023 року (адміністративне провадження N К/990/10887/22), з якою ви можете ознайомитись за посиланням.

Відтак, Верховний Суд розглянув адміністративну справу за позовною заявою особи до військової частини. Згідно з обставинами справи, позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо неповної виплати грошової компенсації за невикористану додаткову щорічну відпустку як учаснику бойових дій, а також ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду позов задоволено частково. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою військової частини на рішення Львівського окружного адміністративного суду. Однак, після відкриття апеляційного провадження військова частина подала до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у вказаній справі відповідно до пункту 5 частини першої статті 236 КАС України до припинення воєнного стану в Україні, яке задоволено.

Позивач не погодився з такими рішенням судів попередніх інстанцій і подав касаційну скаргу на підставі частини третьої статті 328 КАС України, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції з мотивів порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме пункту 5 частини першої статті 236 КАС України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановив задовольнити касаційну скаргу особи, а справу направити для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Пунктом 5 частини першої статті 236 КАС України визначено, що суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, – до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» військові частини та органи військового управління є складовими елементами Збройних Сил України, такі суб'єкти перебувають у їх структурі на постійній основі, що не обумовлено часовими межами або певними подіями, як, наприклад, завершення воєнного стану. Колегія суддів наголосила, що на органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до організаційної структури Збройних Сил України, норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС України не поширюється.

Таким чином, норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС України може бути застосована судами при розгляді питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань.

За таких обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі підлягає скасуванню, а справа – направленню до цього суду для продовження розгляду.