Постанова від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката в інтересах ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду в частині відмови у стягненні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь ОСОБА_1 12350 грн витрат на правничу допомогу.

Обставини справи та суть спору:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративний позов задоволено повністю, стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві понесені витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 12350 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва скасовано в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь позивача 12350 грн витрат на правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову, дійшов висновку, що позивач до матеріалів справи не надав доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, деталізації наданих послуг та вартості кожної із них. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, адвокат позивача подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати це судове рішення, та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва.

Скаржник зазначає, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які підтверджують надання правничої допомоги.

Висновок КАС ВС:

У цій справі розмір винагороди за надання правової допомоги визначено у вигляді фіксованої суми, яка не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції. Суд також враховує положення частини сьомої статті 134 КАС України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України у випадку наявності витрат на оплату послуг адвоката позивач повинен подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі та не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Доводів податкового органу щодо неспівмірності витрат на правову допомогу відзив на позовну заяву не містить.

Суд касаційної інстанції скасував постанову Шостого апеляційного адміністративного суду в частині відмови у стягненні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь ОСОБА_1 12350 грн витрат на правничу допомогу, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в цій частині залишив в силі.

Ознайомитися з повним текстом рішення ви можете за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/93859342