Якщо конфіденційна інформація, яку оберігає адвокатська таємниця, міститься у сейфі правозахисника, то механізм її захисту зрозумілий та не виникає питань щодо її збереження. Однак, як захистити адвокатську таємницю, якщо інформація знаходиться у смартфоні клієнта? Наприклад, йдеться про листування щодо отримання правничої допомоги.

Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Сабер проти Норвегії» (заява № 459/18), про що повідомляється на інформаційному ресурсі «ECHR. Ukrainian Aspect».

Справа стосувалася заборони розголошення таємниці клієнта його адвокатом та правового спору щодо ретельного огляду поліцією смартфону Моххамеда Імрана Сабера (заявника).

Смартфон заявника було вилучено поліцією у листопаді 2015 року під час розслідування кримінальної справи щодо замаху на його вбивство. Правоохоронці мали намір ретельно оглянути телефон, щоб зрозуміти, які стосунки були між потерпілим та підозрюваними.

Заявник стверджував, що крім іншого в його телефоні містилось листування електронною поштою та SMS з двома адвокатами, що захищали його в іншій кримінальній справі, в якій він сам був підозрюваним. Слід зазначити, що це провадження закінчилось у 2019 році його виправданням.

Поліція та заявник домовились, що дані, які можуть бути скопійовані з телефону, мають бути відсіяні судом, аби під час дослідження інформації не порушити гарантій нерозголошення адвокатської таємниці. Втім, суд постав перед проблемою: як відібрати необхідні для розслідування дані без допомоги поліції?

Урешті-решт міський суд Осло відмовився від процедури фільтрування даних, оскільки тим часом Верховний суд Норвегії виніс рішення — не пов’язане зі справою заявника — та ухвалив, що фактично саме поліція повинна відсіювати такі дані.

Тож дзеркальну копію зі смартфону заявника повернули поліції для проведення огляду. І спроби заявника оскаржити це рішення були безуспішними.

Тоді він звернувся до Європейського суду з прав людини. Заявник скаржився на те, що провадження у справі щодо огляду та вилучення даних з телефону порушило його права, зокрема відповідно до статті 8 (право на повагу до листування) Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Суд у Страсбурзі констатував порушення ст. 8 Конвенції, але компенсував заявнику лише понесені ним витрати та видатки. У своєму рішенні Суд підкреслив:

Національне право має бути достатньо конкретним у своїх формулюваннях, щоб дати громадянам повне розуміння обставин і умов, при яких державні органи можуть вдаватися до таких заходів. Більш того, обшук та виїмка інформації становлять серйозне втручання в приватне життя, житло і кореспонденцію і, відповідно, повинні ґрунтуватися на чіткому та детальному законі.

Суд зазначив, що професійна таємниця є основою довірчих відносин, що існують між адвокатом і його клієнтом. Тому забезпечення адвокатської таємниці є, зокрема, наслідком права клієнта не свідчити проти самого себе, що передбачає, що влада прагне довести свою правоту, не вдаючись до доказів, отриманих за допомогою методів примусу або переслідування всупереч волі «обвинуваченого».

Ознайомитися з подробицями справи (мовою оригіналу): https://cutt.ly/MjqEhgn