Швеція є винятком із загальної для європейських країн екологічної тенденції. Вона стала першою європейською країною, яка у 1999 році створила Екологічний кодекс, в якому прописується інститут екологічних судів першої та другої інстанцій. Цю модель здійснення екологічного правосуддя можна вважати показовою.

Швеція має спеціальну систему екологічних судів, які нині називаються земельними та екологічними судами. Створено п’ять місцевих земельних та екологічних судів і Земельний та екологічний апеляційний суд. Ці суди є частиною загальної судової системи. Як вказують G. Pring та С. Pring, екологічні суди в Швеції є чудовим прикладом судів першої та другої інстанції, де до осіб, які приймають рішення, включено не лише юристів, а й науково-технічних експертів з повними судовими повноваженнями.

Земельним та екологічним судам підвідомчі справи про оскарження адміністративних рішень місцевих і регіональних органів влади, цивільні справи, які стосуються земельних і природоохоронних питань, включаючи вимоги про відшкодування екологічної шкоди. Кримінальні справи не належать до юрисдикції цієї гілки судової системи.

Земельні та екологічні суди розглядають питання, що вимагають наукової та технологічної оцінки, експертизи, що виходить за рамки правової сфери. Тому, крім юристів, суддями є екологічні експерти. За загальним правилом, при розгляданні справ до складу суду включать одного професійного суддю-юриста, одного спеціаліста з охорони довкілля (технічний суддя) і двох експертів-членів (рядових суддів). У разі спору між державними органами та бізнес-структурами, сторони призначають рядових суддів (по одному з кожної сторони). Але більшість справ розглядається лише двома суддями – професійним і технічним. Усі члени суду мають рівні голоси, проте, якщо вони поділились порівну, головуючий суддя має вирішальний голос.

Юрисдикція земельних і екологічних судів охоплює оскарження всіх видів рішень, ухвалених відповідно до Екологічного кодексу, питання планування і забудови, передачі землі, інші земельні спори, а також спори, пов’язані з функціонуванням об’єктів підвищеної екологічної небезпеки.

Судові процедури є доволі складними та мають різний характер, залежно від категорії справи, але загалом узгоджуються з положеннями Кодексу про судоустрій і поєднують в собі риси цивільного та адміністративного судочинства.

Земельний та екологічний апеляційний суд розглядає апеляційні скарги на рішення п’яти місцевих судів. Апеляційний суд складається з чотирьох юридично підготовлених суддів, один з яких може, у разі необхідності, бути замінений технічним суддею, що має технічну підготовку в предметній області питання апеляційної скарги.

Земельний та екологічний апеляційний суд є останньою інстанцією в тих випадках, коли оскаржується первісне рішення місцевих або регіональних органів влади. Якщо земельний та екологічний суд розглядав справу по першій інстанції, то, у разі якщо справа представляє великий інтерес, Верховний Суд Швеції приймає її до розгляду в останній інстанції.

Як зазначається в огляді ЮНЕП, апеляційне слухання з екологічних питань у Швеції більше схоже на загальні збори. Часто судове засідання проходить у великому залі, і свідчення приймаються у вигляді конференції. Іноді суд виїжджає на місце, де розташований предмет спору. Учасникам процесу і людям, що живуть поруч, наприклад, з екологічно небезпечним об’єктом дозволено подавати коментарі до суду. Суд може запросити коментарів по справі від відповідальних місцевих, регіональних і центральних органів, а також незалежних науково-технічних організацій.

Загалом у Швеції земельні та екологічні суди користуються високим авторитетом і рівнем довіри, відзначаються відкритістю, прозорістю і демократичністю роботи.