Австралійський досвід екологічного правосуддя можна дослідити на прикладі Суду планування та захисту навколишнього середовища у Квінсленді, який Програма з навколишнього середовища Організації Об'єднаних Націй визнає одним з найбільш ефективних прикладів природоохоронного суду.

Цей суд — частина загальної судової системи Австралії. Проте має значну самостійність, особливу процедуру розгляду справ, автономію у тлумаченні законодавчих положень і створенні власних судових прецедентів.

Суд планування та захисту навколишнього середовища розглядає питання, пов'язані з плануванням та розробкою природних ресурсів, захистом довкілля та берегів, морськими парками, природоохоронними територіями тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону Квінсленду, кожна особа може звернутися до Суду щодо тлумачення законодавства про планування, визначення законності використання земель, забудови та транспортної інфраструктури, оскарження дій органів влади й місцевого самоврядування.

Суддями Суду планування та захисту навколишнього середовища призначаються юристи, що мають спеціальні знання в галузі екологічного, земельного, містобудівного права і так званого законодавства про планування (стосується програм та проектів розвитку територій, їх зонування, справедливого розподілу природних ресурсів).

Допоміжні функції виконують реєстратори. Вони, зокрема, співпрацюють з незалежними експертами, залучення яких є типовою ознакою екологічного правосуддя, пов’язаного з необхідністю оцінки відповідності екологічним стандартам, визначення наявних і потенційних впливів на довкілля, розмірів заподіяної шкоди тощо.

Реєстратори також виступають як медіатори, забезпечуючи вирішення великої кількості справ без судового процесу і, що дуже важливо, без витрат для сторін.

Переважна більшість спорів вирішуються за згодою сторін до прийняття остаточного рішення по справі. Суд заохочує альтернативне вирішення спорів та надає цю послугу безкоштовно. Сторонам, як правило, потрібно мати план врегулювання суперечок, який допоможе розв'язати питання перед суддею. План зазвичай включає:

• домовленості з управління справами та зустрічі між сторонами;
• зустріч експертів-свідків (без сторін або їх представників);
• засідання під головуванням реєстратора.

Якщо шляхом медіації вирішити спір не вдалося, справа потрапляє на розгляд суддів. Процедура судочинства є доволі простою, для подачі заяви чи скарги не обов’язково мати представника-адвоката. Заявник може виступати в суді особисто, через юриста чи іншого агента, що не є юристом. Суд активно контролює свої списки справ та керує кожним конкретним випадком шляхом індивідуального слухання. Слухання готуються до судового розгляду відповідно до розпоряджень, винесених суддею, під час слухання у справі. Своєчасне вирішення кожної справи суворо контролюється.

Суд планування та захисту навколишнього середовища регулярно слухає справи в Брисбені та інших великих центрах штату Квінсленд, включаючи Саутпорт, Маручідор, Таунсвілл та Кернс. Проте, суд може проводити слухання і поза межами цих основних центрів залежно від характеру справи. Де це можливо, суд гарантує, що місцеві жителі зможуть стежити за судочинством, яке зачіпає інтереси громади. При необхідності суд проводить принаймні частину слухань у залі суду (або інших відповідних приміщеннях) поблизу суперечливої землі або будівлі.

У наступній публікації розповімо про австралійський Земельний та екологічний суд Нового Південного Уельсу. Слідкуйте за оновленнями!