Постанова від 18 лютого 2021 року у справі 640/25034/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи та суть спору:

У грудні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив:

• визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення відомостей про ОСОБА_1 до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок коштів ФГВФО;
• зобов`язати відповідача внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок коштів ФГВФО шляхом внесення відомостей щодо ОСОБА_1 на суму 90 тис. грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення з позовом до суду, встановленого статтею 122 КАС України.

Не погодившись із цим рішенням, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду вказує на те, що про порушення своїх прав дізнався лише у листопаді 2019 року (коли відповідач не надав відповіді на поданий представником позивача адвокатський запит). До цього з позовом до суду не звертався, оскільки розумів, що його право на відшкодування коштів за вкладом захищено державою.

Висновок КАС ВС:

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, — це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути:

• день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи;
• день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує;
• день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії;
• день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо:

• особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені;
• рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання;
• про порушення її прав знали близькі їй особи.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з невнесенням позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок ФГВФО.

Відповідно, про порушення своїх прав та інтересів спірними правовідносинами позивач дізнався у грудні 2015 року, про що особисто вказав у позовній заяві поданій до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

За встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість тверджень позивача про те, що про порушення своїх прав та інтересів останній дізнався лише у листопаді 2019 року.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні. Суд постановив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду залишити без змін.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення Ви можете за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/94973780