Постанова від 11 березня 2021 року у справі № 9901/540/19.

Велика Палата Верховного Суду, розглянула в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, про визнання протиправним і скасування рішення за апеляційною скаргою ВРП на рішення КАС ВС.

Обставини справи та суть спору:

У жовтні 2019 року позивач звернувся до КАС ВС як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРП, яким залишено без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів «Про накладення на прокурора відділу організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, що поширює свою діяльність на Харківську область, прокуратури Харківської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» (далі – КДКП).

Дисциплінарний проступок був пов’язаний з невиконанням ухвали слідчого судді, якою скасовано постанову про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що Рішення ВРП підлягає скасуванню, оскільки не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. На переконання позивача, у його діях відсутні ознаки дисциплінарного проступку.

КАС ВС позов ОСОБА_1 задовольнив: визнав протиправним і скасував Рішення ВРП. Скасовуючи це рішення, суд першої інстанції вказав на необґрунтованість висновку ВРП про допущення прокурором під час кримінального провадження порушень, які б вказували на невиконання ним службових обов’язків.

Не погодившись із такими висновками суду першої інстанції, ВРП подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне й неповне дослідження судом доказів та встановлення обставин у справі, порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового – про відмову в задоволенні позову.

Висновок ВП ВС:

За висновками ВРП та КДКП, невиконання ОСОБА_1 його службових обов`язків виразилось у невиконанні судового рішення та порушенні прав ОСОБА_2, зокрема, невизнанні його потерпілим та нерозгляді клопотання про призначення експертизи у справі внаслідок прийняття постанови про відмову у визнанні ОСОБА_2 потерпілим у кримінальному провадженні попри скасування судом попередньої постанови про таку ж відмову.

Відповідно до статті 55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права та обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Згідно із чинним законодавством України КДКП не наділена повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість рішень у кримінальних провадженнях.

Перевірка наявності чи відсутності фактичних і правових підстав для набуття особою статусу потерпілої у кримінальному провадженні здійснюється слідчим або прокурором відповідно до вимог КПК з постановленням за її наслідками відповідного процесуального рішення та не віднесена до компетенції КДКП чи ВРП.

Оскаржуваний акт ВРП ґрунтується на висновках слідчого судді щодо правової оцінки дій позивача, викладених в ухвалі за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 на постанову слідчого ОСОБА_1, у якій вказано, що висновок слідчого щодо відмови у визнанні ОСОБА_2 потерпілим було зроблено передчасно, а постанова не відповідає вимогам статті 55 КПК.

Суд зауважує, що зазначеним судовим рішенням не встановлено факту порушення прав ОСОБА_2 у кримінальному провадженні як передумови для визнання його потерпілим, таке судове рішення не зобов`язує слідчого при повторному вирішенні цього питання прийняти конкретне процесуальне рішення, а саме визнати особу потерпілою в кримінальному провадженні.

Скасування постанови слідчого про відмову у визнанні потерпілим автоматично не наділяє заявника статусом потерпілої особи у кримінальному провадженні.

Крім цього, навіть здійснена слідчим суддею констатація допущення слідчим при вирішенні питання про визнання потерпілим встановленого процесом порядку його вирішення не свідчить беззаперечно про наявність у таких діяннях складу дисциплінарного проступку. Зокрема, як у цій справі, невиконання службових обовязків внаслідок невиконання рішення, адже після скасування постанови з питань визнання ОСОБА_2 потерпілим це питання вирішувалося слідчим ОСОБА_1 повторно, наслідком чого стало прийняття нової постанови про відмову у звязку з невстановленням під час досудового розслідування доказів, які б указували на те, що заявнику завдано фізичної, матеріальної та моральної шкоди цим кримінальним провадженням.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суд прийняв правильне та законне рішення, апеляційну скаргу ВРП слід залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду – без змін.

З повним текстом рішення Ви можете ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/95654418