Постанова від 07 жовтня 2021 року у справі № 283/314/19.

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув касаційну скаргу захисника на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 30 червня 2020 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 липня 2021 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) Кримінального кодексу України.

Обставини справи та суть спору:

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що у листопаді 2018 року він, рухаючись автомобілем у місті Малині Житомирської області зі швидкістю 55 км/год, порушив пп. «б» п. 2.3, п. 12.4, пп. «б» п. 12.9 та п. 18.1 Правил дорожнього руху.

Засуджений не вибрав безпечну швидкість та проявив неуважність, внаслідок чого не помітив вчасно пішохода ОСОБА_2, яка почала перетинати дорогу по пішохідному переходу зліва направо щодо напрямку руху автомобіля. Надалі ОСОБА_1 не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на потерпілу, чим спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла.

За вироком Малинського районного суду Житомирської області від 30 червня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08 липня 2021 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду – без зміни.

Не погодившись із таким рішенням судів попередніх інстанцій, захисник подав касаційну скаргу. Посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, захисник поставив питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Вказав, що апеляційний суд, порушуючи вимоги ст. 419 КПК, розглянув апеляційну скаргу обвинуваченого лише частково. Так, захисник стверджує, що у своїй апеляційній скарзі засуджений вказував на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не було враховано ту обставину, що обвинувачений не мав змоги уникнути наїзду на пішохода. Однак такі доводи апеляційний суд залишив поза увагою.

Крім того, захисник зазначає, що під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції стороною захисту зверталась увага на ряд інших істотних порушень, які були допущені місцевим судом. Однак, наведені доводи, на його переконання, також не знайшли свого правового відображення в ухвалі апеляційного суду, що відповідно до положень ст. 419 КПК є безумовною підставою для скасування такого рішення.

Висновок ККС ВС:

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Твердження захисника про те, що апеляційним судом безпідставно було залишено поза увагою його пояснення, надані під час апеляційного розгляду, щодо порушення місцевим судом вимог КПК, на переконання колегії суддів, є неспроможними.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Крім того, ч. 3 ст. 403 КПК визначено, що до початку апеляційного розгляду особа, яка подала апеляційну скаргу, має право змінити та/або доповнити її. У такому разі суд апеляційної інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь в апеляційному розгляді, надає їм час, необхідний для вивчення зміненої апеляційної скарги та подання заперечень на неї.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 оскаржив вирок місцевого суду в апеляційному порядку, не погодившись із ним. У своїй апеляційній скарзі обвинувачений вказував на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не було належним чином перевірено усі обставини справи.

Зокрема, йдеться про те, що він внаслідок перешкоди у вигляді іншого транспортного засобу не бачив, що потерпіла почала рухатись по пішохідному переходу, а тому не мав змоги уникнути наїзду на неї. Разом з тим, засуджений просив змінити вирок місцевого суду та звільнити його від призначеного місцевим судом покарання на підставі ст. 75 КК.

Однак, як убачається зі змісту касаційної скарги, а також під час прослуховування технічного запису судового засідання від 04 лютого 2021 року, колегія суддів встановила, що захисник під час апеляційного розгляду надавав пояснення, що істотно відрізняються від такого змісту апеляційної скарги.

Зокрема, захисник вказував на відсутність доказів, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а також посилався на істотні порушення, які, на його переконання, були допущені місцевим судом, а саме:

• порушення права обвинуваченого на захист;
• порушення вимог ст. 347 КПК, яке виразилось у тому, що судовий розгляд розпочинався декілька разів;
• порушення вимог статей 36, 37 КПК, оскільки прокурор, який брав участь у судовому розгляді, не мав відповідних повноважень.

При цьому у ході касаційного розгляду колегією суддів встановлено, що сам обвинувачений жодних змін та доповнень до апеляційної скарги не подавав, що не заперечував у своїй касаційній скарзі також і захисник.

За таких обставин Суд вважає, що посилання у касаційній скарзі захисника на те, що апеляційний суд безпідставно залишив поза увагою його доводи, є неспроможними, оскільки вони не узгоджуються з вимогами статей 403, 404 КПК.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції було розглянуто з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Оскільки в рішенні апеляційного суду доводи з апеляційної скарги засудженого взагалі не знайшли свого відображення та, як наслідок, суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, ці доводи належним чином не перевірив та не спростував.

Щобільше, як убачається з ухвали, апеляційний суд вказав, що висновки суду першої інстанції про фактичні обставини справи учасниками провадження не заперечуються, а тому в апеляційному порядку не перевіряються. Однак, на переконання колегії суддів, така позиція не відповідає дійсності, оскільки відповідно до змісту апеляційної скарги обвинувачений вказував на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, посилаючись на те, що він не мав змоги уникнути наїзду на потерпілу.

Крім того, у ході касаційного розгляду Судом встановлено, що з ухвали апеляційного суду не вбачається відповіді на доводи апеляційної скарги обвинуваченого в частині можливості застосування до нього положень ст. 75 КК. Таким чином, апеляційний суд, дійшовши висновку, що призначене місцевим судом покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, не вказав, з яких підстав застосування інституту звільнення від відбування призначеного покарання є неможливим та не навів з цього приводу жодного обґрунтування.

На думку Суду, допущення апеляційним судом зазначених порушень ставить під сумнів законність постановленого судового рішення, тому є неприйнятним. Ухвалу апеляційного суду не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження – призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

З повним текстом судового рішення Ви можете ознайомитись за посиланням.