Постанова від 28 квітня 2021 року у справі № 759/833/18.

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 9 вересня 2020 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 (Крадіжка) Кримінального кодексу України.

Обставини справи та суть спору:

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено у тому, що він в період з квітня по липень 2016 року, знаходячись у квартирі своєї знайомої, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_3, на загальну суму 101 670 гривень.

За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Київський апеляційний суд ухвалою від 9 вересня 2020 року змінив вирок Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року, шляхом виключення з мотивувальної частини вироку посилання як на доказ винуватості відеозапису з визнанням вини. Крім того, змінено правову кваліфікацію дій засудженого з ч. 3 ст. 185 КК на ч. 1 ст. 185 КК, за якою призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення судів попередніх інстанцій щодо засудженого скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.

Стверджує про відсутність у матеріалах кримінального провадження постанови про призначення прокурора, слідчого та витягу з ЄРДР і порушення апеляційним судом права на справедливий розгляд в аспекті права засудженого на дієвий захист адвоката у звязку з тим, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином повноваження вказаних субєктів на проведення досудового розслідування та збирання ними доказів.

Висновок ККС ВС:

Відповідно до положень ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією у реалізації права особи на справедливий судовий розгляд, що було поставлено під сумнів захисником. У апеляційній процедурі не допускаються будь-які спрощення, а стандарти доказування повинні бути найвищими, що ґрунтується на усталеній судовій практиці.

Суд зазначає, що переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався. В апеляційній скарзі захисник, посилаючись на норми КПК, якими регламентовано процедуру визначення слідчого та прокурора у кримінальному провадженні після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, стверджував, що ні слідчий, ні прокурор після завершення досудового розслідування не надавали постанови про їх призначення, з чого випливає, що такі постанови не приймалися, керуючись даними з реєстру матеріалів досудового розслідування.

Відтак, слідчі дії, проведені не уповноваженою на це особою, без дотримання встановленого кримінальним процесуальним законом порядку, є недопустимими, а зафіксовані в них відомості як отримані з істотним порушенням прав людини та основоположних свобод не можуть братися судом до уваги як докази. На думку захисника, зазначене є підставою для визнання всіх доказів, зібраних під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, недопустимими.

Так, відповідно до ст. 92 КПК на сторону обвинувачення покладається обовязок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обовязок доказування належності та допустимості поданих доказів. У випадку здійснення слідчим чи прокурором, які не визначені відповідно до вимог кримінального процесуального закону як такі, що проводитимуть досудове розслідування та здійснюватимуть процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадженні, дій, передбачених статтями 36, 40 КПК, - досудове розслідування здійснюється неналежним суб'єктом. Таким чином, проведення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини та основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.

Апеляційний суд, зазначивши в ухвалі про відсутність відповідних порушень збирання доказів відповідним органом досудового розслідування, свій висновок мотивував тим, що сторона захисту не виконала свій обов`язок зазначити найменування таких матеріалів, що не надає їй підстав стверджувати про здійснення досудового розслідування не уповноваженим слідчим та здійснення процесуального керівництва не уповноваженим прокурором з огляду на недолучення до обвинувального акту відповідних постанов. На думку апеляційного суду, захисник, який брав участь у суді першої інстанції, питання про долучення постанов не порушував і жодного разу не висловлював сумнівів щодо повноважень слідчого, прокурора у цьому кримінальному провадженні.

Однак, висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на вимогах закону та суперечать усталеній практиці Верховного Суду.

Враховуючи, що вказані порушення, за умови їх підтвердження, можуть вплинути на законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_1, відповідні доводи захисника потребували ретельної перевірки з наведенням докладних мотивів визнання їх необґрунтованими.

Таким чином, ухвала апеляційного суду не відповідає приписам ст. 419 КПК, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону у силу положень ч. 1 ст. 412 КПК є істотними оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Враховуючи викладене, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 – скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. При новому апеляційному розгляді суду належить перевірити всі доводи, наведені в апеляційній та касаційній скаргах сторони обвинувачення та сторони захисту, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку і з урахуванням усіх обставин кримінального провадження, що мають суттєве значення.

З повним текстом рішення Ви можете ознайомитись за посиланням.