8:00 - 20:00

Графік роботи: Пн. - Пт.

(044) 280 20 28

Безкоштовна консультація

(050) 95 82 477

(098) 95 82 477

Facebook

  • Українська
  • Русский
  • English
 

Щодо незаконності використання фіскальними органами протоколу допиту свідка отриманого під час розслідування кримінального провадження в адміністративному судочинстві

Адвокатське об‘єднання "Правова та економічна безпека" > Без категорії  > Щодо незаконності використання фіскальними органами протоколу допиту свідка отриманого під час розслідування кримінального провадження в адміністративному судочинстві

Щодо незаконності використання фіскальними органами протоколу допиту свідка отриманого під час розслідування кримінального провадження в адміністративному судочинстві

Захищаючи права та інтереси клієнтів з урахуванням поєднаного практичного досвіду як в кримінальному процесі так і в адміністративному судочинстві нами проаналізовано та надано оцінку одному з основних доказів перевіряючих фіскальних органів, а саме протоколу допиту свідка, який здобуто в рамках розслідування кримінального провадження.

Так, в одному із кейсів нашими опонентами – ГУ ДФС у м. Києві обґрунтовано висновок про безтоварність операції тим, що оперативним управлінням здійснюється супроводження досудового розслідування  у кримінальному провадженні, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 212 КК України.

Так в ході проведення податкової перевірки перевіряючими отримано протокол допиту свідка директора та засновника ТОВ, який повідомив, що не має відношення до реєстрації підприємства та його фінансово-господарської діяльності, а тому на думку опонентів, з урахуванням викладених обставин, діяльність такої ТОВ підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб’єкта господарювання, передбаченої у ст. 55-1 Господарського кодексу України.

На що нами, зокрема, контраргументовано наступне.

Протокол допиту свідка директора та засновника ТОВ  є одним із доказів виключно у кримінальному провадженні, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Кримінальне процесуальне законодавство надає право особі відносно якої проводиться допит, відмовитися від раніше наданих свідчень або їх змінити, а тому, за наявності належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, такий протокол допиту не може бути беззаперечним та належним доказом, що має наперед встановлену силу у спірних правовідносинах.

Заперечення керівником ТОВ своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності керованої ним юридичної особи не є достатньо об’єктивною та достовірною інформацією, оскільки відповідні пояснення можуть бути надані ним з метою можливого уникнення для себе негативних кримінально-правових наслідків.

В свою чергу, з протоколу допиту свідка директора ТОВ, копію якого додано представником фіскальних органів до відзиву на позовну заяву, вбачалося, що останньому не відомо підприємство ТОВ, участі в здійснені підприємством фінансово-господарської діяльності він не приймав, також не відомо в яких банківських установах даним підприємством відкритті розрахункові рахунки. При цьому, свідком до протоколу допиту долучено копії банківських виписок по особовому рахунку підприємства. Дана обставина ставить під сумнів покази свідка, викладені в протоколі. Оскільки, сам факт долучення свідком до протоколу допиту банківських виписок по особовому рахунку підприємства, спростовує покази (заперечення) свідка щодо його відношення до вказаного підприємства, участі у його фінансово-господарській діяльності та обізнаності про банківські установи, в яких підприємством відкриті розрахункові рахунки. За таких обставин, зазначений протокол, не можна розцінювати як переконливий доказ здійснення суб’єктом господарювання  фіктивної діяльності.

Окрім того, як зазначено в протоколі допиту свідка, дану слідчу дію  здійснював старший оперуповноважений, в службовому приміщенні оперативного управління. При цьому, в наданих ГУ ДФС у м. Києві до суду матеріалах, не вбачалося, що оперуповноваженому, відповідно до вимог ст. 41 КПК України, слідчим або прокурором надано доручення на проведення такої слідчої дії, як допит свідка директора ТОВ. За відсутності документів, підтверджуючих повноваження оперуповноваженого на проведення допиту такий протокол не має жодної юридичної сили, оскільки така слідча дія проведена з грубим порушенням вимог КПК України.

Також, з наданих ГУ ДФС у м. Києві до суду матеріалів, не вбачалося ким, коли та яким чином здійснювався виклик свідка до приміщення оперативного управління ГУ ДФС у м. Києві.  Відповідно до приписів КПК України оперативні підрозділи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, хоча й мають право виключно за дорученням слідчого або прокурора здійснювати (проводити) відповідні слідчі (розшукові) дії, однак відповідно до приписів КПК України вони не мають права здійснювати виклик свідків та інших осіб для здійснення (проведення) таких слідчих дій.

Згідно ст. 41 КПК України оперативні підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора, а підрозділ детективів, оперативно-технічний підрозділ та підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України – за письмовим дорученням детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

З аналізу Глави 20 «Слідчі (розшукові) дії» Розділу ІІІ «Досудове розслідування» КПК України чітко вбачається, що допит свідка під час досудового розслідування (ст. 225) відноситься до слідчих дій. В той час, як «Виклики» відносяться до заходів забезпечення кримінального провадження (розділ ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» Глава 11 « Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід»).

З викладеного чітко вбачається, що оперативні підрозділи, не залежно від того, чи надавалося доручення слідчим або прокурором на вчинення слідчих (розшукових) дій, не уповноважені нормами КПК України на здійснення заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того в ході  судових засідань, звернуто увагу суду й на той факт, що відповідно до приписів частин 1 та 2 статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

З наведених норм діючого КПК України (ст. ст. 23, 95) чітко вбачається, що покази свідка можуть бути доказами у кримінальному проваджені лише у тому випадку, якщо такі показання надані свідком безпосередньо суду під час розгляду кримінального провадження в суді.

Враховуючи викладене, покази свідка надані директором ТОВ безпосередньо оперуповноваженому, не можуть бути визнані доказами у кримінальному провадженні, а  тим більше й у адміністративній справі.

Слід також відмітити, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам, зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення у кримінальному проваджені. Правова оцінка доказам, зібраним під час досудового слідства у кримінальному провадженні, надається виключно судом під час судового розгляду кримінального провадження. Як на дату подання позовної заяви так і під час судового розгляду, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, вирок про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за скоєння будь-яких кримінальних правопорушень, передбачених статтями 205, 205-1 КК України (фіктивне підприємництво; підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб – підприємців) відсутній, яке і відсутній будь який вирок по кримінальному провадженню, в рамках якого допитано свідка, покази якого стали основною доказовою базою в акті перевірки.

Також звернуто увагу суду на те, що матеріали досудового розслідування не можуть бути виключними доказами вини у вчиненні злочину, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили, як це передбачено частиною другою статті 94 Кримінального процесуального кодексу України.

Контролюючий орган не вправі обґрунтовувати свої твердження показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, так як протокол допиту не є достатнім доказом підтвердження незаконної діяльності між підприємством та його контрагентом.

В силу частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить частина 2 статті 2 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 КПК України судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.

З урахуванням викладеного, не можна ототожнювати протокол допиту свідка, щодо непричетності  до господарської діяльності з обвинувальним вироком суду та вважати його належним доказом фіктивності створення та діяльності підприємства.

 

Колектив Адвокатського об’єднання “Правова та економічна безпека”

Коментарів немає

Залишити коментар